В ДВАДЦЯТЬ ДРУГЕ СІЧНЯ ДАВНІЙ ВОЛІ ДЗВІН

22 січня  

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

Це свято, яке відзначають на честь проголошення Акта возз'єднанняУкраїнської Народної Республіки та західно-Української Народної Республіки. 

22 січня Наддніпрянщина вийшла зі складу Російської імперії, а Західна Україна - зі складу Австро-угрської. Офіційно цей день відзначається з 1999 року. 22 січня також згадується прийняття IV Універсалу Української Центральної Ради, що проголошував повну незалежність УНР.

    22 січня 1919 року відбулося об’єднання двох суверенних українських держав – Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної республіки (ЗУНР) в одну самостійну соборну державу. Урочистий Акт злуки (об’єднання) був проголошений Директорією УНР на Софіївському майдані Києва. Йому передували предвступний договір укладений 1 грудня 1918 року в Фастові між УНР та ЗУНР, а також Ухвала Української Національної ради від 3 січня 1919 року про злуку ЗУНР та УНР.

         У Предвступному договорі, який підписали повноважні представники обох українських Республік, було заявлено про їх непохитний намір в найкоротший час злитись в одну неподільну державу. При цьому ЗУНР повинна була увійти з усією своєю територією й населенням як складова частина в УНР з правом територіальної автономії, межі якої, а також детальні умови злуки обох держав мала визначити окрема спільна комісія уже в ході об’єднання.

         В ухвалі Українська Народна Рада урочисто проголосила з’єднання ЗУНР та УНР в одну, одноцільну суверенну Народну Республіку, затвердила Предвступний договір про злуку двох Республік і доручила Державному Секретареві негайно розпочати переговори з урядом УНР, щоб його реалізувати.

         В Акті злуки від 22 січня 1919 року Директорія радо привітала історичний крок наших західних братів. Зокрема в Акті підкреслювалось: «Віднині зливаються в одно віками відірвані одна від однієї частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпровська Україна в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної Української держави на добро і щастя українського народу».

         ЗУНР отримала назву Західна область УНР (ЗОУНР). Скликаний Директорією Трудовий конгрес України, в роботі якого взяли участь 65 делегатів від ЗУНР, наступного дня затвердив Акт злуки.

         Однак об’єднатися УНР та ЗУНР в одну державу через ряд обставин не було тоді доведено до кінця. Головне з них – скрутне становище, в якому незабаром опинилася Директорія та її уряд, змушені  під тиском радянських військ залишити майже всю територію Великої України. Та й серед західноукраїнських державних діячів не було прагнення до негайного повного об’єднання.

         На вимогу представників ЗУНР Директорія погодилася на те, щоб до скликання Всеукраїнських Установчих зборів адміністративні та законодавчі функції в західній Україні велися самостійно, а фактичне з’єднання було здійснене пізніше. Подібний партикуляризм був поширений також у військовій та зовнішньополітичній сферах. Практично Ухвала Української Національної Ради від 3 січня і Акт Директорії від 22 січня 1919 року лише декларували проведення державного об’єднання в майбутньому.

         До того часу встановлювався тісний державний зв'язок між двома українськими державними організаціями, близький до конфедеративного, з окремими урядами й військовими силами. Ця організаційна окремішність збереглася навіть тоді, як директорію ЗОУНР остаточно окупували польські війська, а уряд її,  разом з армією опинився на теренах, підконтрольних безпосередньо Директорії.

         Незважаючи на це, день 22 січня 1919 року назавжди  залишиться в історії українського народу  як свято Соборності України. Це був один з найпрекрасніших моментів нашої історії. Високий принцип соборності своїх земель – найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація. На довгому і тернистому шляху українського народу до цього ідеалу була злука УНР та ЗУНР – подія великого історичного значення.