ЗУСТРІЧАЛА УКРАЇНА СВЯТО ВОЛІ

 

    Упродовж  останніх років українці все частіше звертаються до свого коріння, до своєї історії.     Протягом багатьох років нас намагалися зробити людьми без роду та племені, а сьогодні наше прагнення знати своє героїчне минуле свідчить про духовне відродження нашого народу, про його славу і могутність.

         Справді, однією із найславетніших сторінок історії України є доба, про яку довго намагалися замовчувати, але все одно пам'ять про неї передавалися від одного покоління до наступного в думах, вона жила у свідомості людей, викликала повагу й захоплення.

ЗАБУТТЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ

  

           День українського політв’язня відзначається в Україні щороку 12 січня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання. Традиція відзначення дня політв’язня запроваджена з 1975 з пропозиції В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості режиму.

         Причиною відзначення спочатку були репресії радянського тоталітаризму проти української інтелігенції, а зараз російський режим, який розгорнув терор проти українців і перевершив радянський тоталітаризм.

ЙОГО НЕ ЗЛАМАЛИ АНІ КОНТАБОРИ, АНІ КАРЦЕРИ

 6 січня виповнюється 85 років від дня народження Василя Семеновича Стуса – людину, якого радянська система згноїла у своїх концтаборах.

     Трагічна доля судилася Василю Стусу – талановитому українському поету, прозаїку, перекладачу літературознавцю, правозахиснику, одному з найактивніших представників українського руху 1960-х років.    

         Народився           Василь Стус на Святвечір 6 січня 1938 року, у мальовничому селі Рахнівка Гайсинського району на Вінничині. Але за паспортом він зареєстрований 8 січня, бо мати - Їлина Яківна Стус вирішила не дратувати владу збігом дня народження з днем великого релігійного свята. В сім’ї Василь був четвертою і останньою дитиною. Мати поета була дочкою заможного селянина, алевсе своє життя вороже та зневажливо ставилася до радянської влади. Її батько довго не бажав вступади до колгоспу, вважаючи за краще платити здирницькі податки. Отже дух незламності  закладений був саме з дитинства від дорослих.

А ЩО ДРУГИЙ ПРАЗНИК, ТО РІЗДВО ХРИСТОВЕ

       Різдво – одне з великих християнських свят, у якому відобразились певні ознаки дуже давніх уявлень людини про світобудову, а також збереглися дохристиянські звичаї та обряди. Але за багатолітню історію нашого народу це мальовниче ритуальне дійство збагатилося й новими образами.

         Перед Різдвом Христовим в народі з повагою проводять Святу вечерю. З давніх-давен українці створюють в цей день образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.

         Святий вечір має чимало таємниць, не тільки про народження Ісуса Христа, а ще чимало чого цікавого.

ПИСЬМЕННИК СТЕПОВОГО КРАЮ

   3 січня виповнюється 110 років від дня народження нашого земляка Натана Самійловича Рибака 

Народився 3 січня 1913 р. у с. Іванівка Кіровоградської області. Навчався в Київському хіміко-технологічному інституті (1929—1931).

Провідними темами творів письменника є історичні події різних часів, патріотизм, героїзм нашого народу в роки війни та ін.

Н. Рибаку належать кілька збірок оповідань, нарисів, віршів, п'єси, повісті й романи, серед яких — «Гармати жерлами на схід» (1934), «Київ» (1936), «Дніпро» (книги 1—2, 1937—1939), «Помилка Оноре де Бальзака» (1940), «Зброя з нами» (1943), багатоплановий роман про підкорювачів енергії розщепленого атома «Час сподівань і звершень» (ч. 1—3, 1960—1965), «Солдати без мундирів» (1967), двотомна епопея «Переяславська рада» (книги 1—2, 1948—1953) — один із кращих творів української історичної прози, присвячений національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького.