КОЗАКИ ХАРАКТЕРНИКИ І "КІБОРГИ"

     Характерники завжди готували собі заміну. Для цього вони відшуковували здібних дітей і брали собі у навчання. Та спочатку діток готували батьки Спеціальними заговорами-замовляннями, загартовуванням. Коли у немовляти прорізався перший зуб, батько саджав малюка на коня. Якщо хлопчик хапався за гриву, то його можна навчати далі на характерника. Якщо ж починав рюмсати – то краще й не починати. Батько-козак завжди нагадував сину: «Не бійся смерті, бійся кінця безславного!».

БАБИН ЯР

          Першим про трагедію Бабиного Яру написали "Известия" 19 листопада 1941 року. Тоді, за даними газети, "німці стратили 52 тисячі євреїв".

За нинішніми даними українського фонду "пам'ять Бабиного Яру" та Київського музею Великої Вітчизняної війни, у Яру загинуло більше людей, ніж в Освенцемі

ЖИВ НА СВІТІ УЧИТЕЛЬ

 

      Жив на світі Учитель. Його звали Василь Олександрович Сухомлинський. Він був середнього зросту, худорлявий; каштанове волосся відкривало високе чоло. Але головними на його обличчі були очі – карі, променисті, та лагідні, замріяні, то вимогливі, запитальні, а то й усміхнені, жартівливі.