Характерники завжди готували собі заміну. Для цього вони відшуковували здібних дітей і брали собі у навчання. Та спочатку діток готували батьки Спеціальними заговорами-замовляннями, загартовуванням. Коли у немовляти прорізався перший зуб, батько саджав малюка на коня. Якщо хлопчик хапався за гриву, то його можна навчати далі на характерника. Якщо ж починав рюмсати – то краще й не починати. Батько-козак завжди нагадував сину: «Не бійся смерті, бійся кінця безславного!».
Далі хлопець йшов джурою до козаків, де
навчався козацької майстерності, а потім і сам характерник брався до навчання.
Вчив хлопця розуміти землю, рослини, тварин. Але закінчував навчання
характерник лише тоді, коли учень навчався впливати на психіку противників:
викликати у них переляк, демонструвати свою перевагу, навівати «ману» тощо.
Майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани
і відомі полковники були характерниками: Дмитро Байда-Вишневецький, Іван
підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Іван Богун та
інші. Та найвідоміший серед них – Іван Сірко. З 1659 по 1680 роки він брав
участь у понад 100 битвах і не мав жодної поразки. Козаки вірили, що він знає
наперед про те, хто з ним збирається воювати, що під час бою може перекинутися
на хорта, вовка чи яструба або заклясти вороже військо. У силу Сірка так
вірили, що п’ять років не ховали його. А возили з військом, вірячи, що
й мертвий, він приносить перемогу.
«КІБОРГИ» ЧИ
ХАРАКТЕРНИКИ?
Та чому ми весь час пишемо «були, колись»?!
Адже люди з надзвичайними уміннями й тепер живуть серед нас. Варто лише згадати
наших мужніх воїнів, які багато місяців утримували донецький аеропорт, не
віддаючи його ворогові, хоча той не припиняв обстріл аеропорту ні на день.
Вороги називали наших вояків «кіборгами», бо вважали, що звичайні люди не
можуть раптово з’являтися просто з-під землі і щезати, не можуть так довго
воювати і так мужньо боронитися А все чому? Бо вороги не знають про
характерників! А наші «кіборги» - справжні характерники! Слава героям!
Немає коментарів:
Дописати коментар