ВЕРБНА НЕДІЛЯ

 

    Одним з найбільших весняних свят нашого народу здавна вважається Великдень. За християнською легендою, іудейський народ з гілками фінікової пальми, що називається ще єрусалимською вербою, зустрічав Ісуса Христа за шість днів до його смерті.  Тому шосту неділю Великого посту і названо Вербною, а Вербною суботу – день перед нею, коли освячують вербу.

ПОЧАТОК КОСМІЧНОЇ ЕРИ

      Космічна ера землян почалася 4 жовтня 1957 року, коли в СРСР було запущено штучний супутник Землі. Він став першим космічним апаратом історії людства. Надпотужна ракета розігналася до швидкості 8 км/сек і почала обертатися навколо Землі як самостійне небесне тіло. Потім від неї відокремився шароподібний супутник. Його сигнали могли приймати у всьому світі.

Благовіщення

                  Це свято належить до великих дванадесятих християнських свят. За церковними переказами, цього дня архангел Гавриїл з’явився Діві Марії  в місто Назарет, щоб сповістити їй благу звістку – народження сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить дитину. Архангел пояснив, що дитина з’явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.

Класик української музики

                  

                                                                                                 22 березня

180 років від дня народження

МИКОЛИ ЛИСЕНКА,

видатного українського композитора

         Коріння роду Лисенків сягає глибин української історії й документується з XVII століття. В одному з документів згадується Яків Лисенко, який жив у першій половині XVII століття  і брав активну участь у визвольній війні 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького.

         Син Якова  Іван відомий як визначний військовий  і політичний діяч другої половини XVII століття, був чернігівським, пізніше переяславським полковником, а з часом наказним гетьманом.  У 1695 році він брав активну участь в Азовських походах Петра І. батько Миколи Лисенка був полковником Орденського кірасирського полку і високоосвіченою  людиною. Свого часу він був зв’язаний з декабристським рухом 1825 року.

         Мати композитора Ольга Єреміївна Луценко походила з полтавського поміщицького роду, мала блискучу освіту.  Й розмовляла з домашніми майже виключно французькою мовою. Виховання хлопчика велося на аристократичний лад. Першим його вчителем був відомий російський поет А.Фет, який і навчав його російської мови. А поруч із цим рафінованим вихованням двоюрідні дід і бабуся Микола і Марія Бульбаші, які не мали власних дітей і всією душею тяжіли до внука, прищепили йому любов до українського побуту, рідної мови, пісень, казок.

         Уже в п’ятирічному віці Микола Лисенко виявив музичні здібності. Це помітила  його мати, яка чудово грала на роялі, й почала займатися з ним музикою. Маленький Микола міг годинами просиджувати біля фортепіано й підбирати мелодії. Після домашнього виховання Микола Лисенко навчався в Києві, спочатку в пансіоні Вейля, потім у пансіоні Гедуена, в якому готували дітей до гімназії.

          У 1855 році Миколу віддали у Другу харківську гімназію. Там він продовжував приватно займатися музикою. У 1859 році разом із двоюрідним братом  Старицьким він вступає на природничо-науковий факультет Харківського університету. Через два роки брати переводяться до Київського університету. На той час цей навчальний заклад став одним із осередків пробудження прогресивної суспільної думки.

         Студент Микола Лисенко остаточно захопився ідеєю служіння Україні, її культурі. Він почав розмовляти тільки українською мовою і вимагав цього від інших.

         У 1864 році Микола Лисенко закінчив фізико-математичний факультет, а в травні 1865 року отримав ступінь кандидата природничих наук. І все-таки головною метою його життя стала музика. Він вивчав опери Глинки, Драгомижського, знайомився з музикою Шумана і Вагнера. Перші його композиторські спроби відносяться до 60-х років ХІХ століття. З цього часу він починає записували й гармонізувати народні пісні і часто мандрує з товаришами по селах. Після нетривалої служби Микола Лисенко вирішує отримати музичну освіту і вступає до Лейпцизької консерваторії.

         У 1868 році з друку виходить перший випуск обробок українських пісень для голосу з фортепіано. Окрім практичного призначення, ці обробки мали велику науково-етнографічну цінність. У цьому ж році Микола Лисенко на замовлення діячів із Західної України до річниці з дня смерті Шевченка написав музику до «Заповіту». Цей твір розпочав цикл під назвою «Музика до Кобзаря». Під час навчання в Лейпцизькій консерваторії він написав частину майбутньої сюїти на теми українських пісень для фортепіано, симфонічну увертюру на тему української народної пісні «Ой запив козак, запив», першу частину симфонії («Юнацька»), квартет і тріо для струнних.

         Після закінчення Лейпцизької консерваторії композитор живе в Києві. У 1872 році було засновано любительське хорове товариство, при якому існував хор. Його керівником був Микола Лисенко, Тоді ж ним були написані оперети «Чорноморці» й «Різдвяна ніч». Це був початок українського музичного театру. Через рік була видана перша музикознавча робота Микола Лисенка про український музичний фольклор  «Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм». У той же період Микола Лисенко пише багато фортепіанних творів, а також симфонічну поему «Козак Шумка». Але композитор прагне більшого. Він вирішує вдосконалювати свою композиторську майстерність і вступає до Петербурзької консерваторії в клас М.Римського-Корсакова.

         У Петербурзі Микола Лисенко подружився з композиторами «Могучей кучки», виступав із концертами, у яких виконувалися як українські пісні, так і власні твори митця. В петербурзький період Миколою Лисенком  були написані соната для фортепіано, перший і другий концертні полонези, перша рапсодія на українські теми, видана збірка дівочих та дитячих пісень і танців  «Молодощі».

         Він працював також над оперою «Маруся Богуславка», яку нажаль, не закінчив.

         Після повернення до Києва в 1876 році Микола  Лисенко влаштовує щорічні «Слов’янські концерти», в яких виступає як піаніст, соліст і хормейстер.

         У цей період він працює над великими музичними формами. У 1876 році, коли згідно з Емським указом було заборонено вживати українську мову, хори Миколи Лисенка виконували українські пісні європейськими мовами.

         Доба інтенсивної композиторської творчості для Миколи Лисенка розпочинається працею над найбільш значимим його музичним твором – монументальною оперою «тарас Бульба» за повістю Миколи Гоголя (автор лібрето М. Старицький).   

         У 1890-і роки були написані також лірично-фантастична опера «Утоплена» (також за повістю М. Гоголя і з лібрето М.Старицького), кантата «Радуйся, ниво неполитая» на вірші Тараса Шевченка  та інші твори. 

         У 1883 році Микола Лисенко пише третю редакцію «Різдвяної ночі». Її прем’єра відбувається у Харківському оперному театрі. Композитор працює над дитячими операми і, по суті, створює новий жанр. Так народилися його «Коза-дереза». «пан Коцький» та інші твори для дітей.

         1894 року він пише музику до феєрії «Чарівний сон», а через два роки завершує оперу «Сапфо». Аж до 1902 року композитор влаштовує знамениті «хорові мандри» по Україні й пропагує українське музичне мистецтво. Навіть смерть дружини у 1900 році не зупинила митця.

         Взявши на себе виховання дітей, він, проте, продовжує напружено працювати. У 1903 році творча громада України вшанувала 35-річчя діяльності Микола  Лисенка. Цей ювілей вилився у свято національної культури.

         Микола  Лисенко зібрані під час ювілею кошти використав не на власні цілі, а заснував Музично-драматичну школу, яка стала першим українським навчальним закладом, що працював за програмою консерваторії.

         У першому десятилітті ХХ століття виходять музичні твори до драматичних спектаклів «Остання ніч» (1903) і «Гетьман Дорошенко». В останні роки свого життя композитор звертається до духовної музики й пише низку творів, серед яких привертає увагу «Давидів псалом», написаний на слова Тараса Шевченка

         У 1908 році він написав «Тишайший вечір», а 1912 року – оперу «ноктюрн». У 1908 році Микола Лисенко очолив товариство «Український клуб»,  що здійснювало значну громадсько-просвітницьку діяльність.

         Проте постійно виникали політичні  ускладнення й заборони влади, що й призвело до закриття товариства.

         Велетенське напруження підірвало здоров’я композитора. Влітку 1912 року він їде лікуватися на курорт Неугейм, але серце не могло вже витримати  шалених перевантажень. 6 листопада цього ж року від серцевого нападу обірвалося земне життя великого композитора. Похорон Миколи Лисенка зібрав десятки тисяч людей з різних куточків України і перетворився на грандіозну маніфестацію любові та шани до митця й до української культури, для якої він віддав також багато сил.

        

Наймаштабніша постать сучасної української літератури

17 березня

70 років від дня народження

Юрія Винничука,

українського письменника,

журналіста, прозаїка, режисера

      
   Ю́рій Па́влович Винничу́к  народився 17 березня 1952 року в с.  Станіслав Івано-Франківської області. Андеграунд ний псевдонім: «Чемодан», іноді друкується під іменем Юрко́ Винничу́к. Проживає в Києві.

ВОЇН ІЗ КУЛЯМИ СЛІВ

   

                                                                                  17 березня

125 років від дня народження

Олеся Бабія,

українського письменника,

поета, літературознавця у США.

 

         Олег Йосипович Бабій народився 17 березня 1897 року  в селі Середня Калуського району івано-Франківської області,  в багатодітній селянській родині. Початкову освiту одержав у містечку Войнилів, середню здобував у Калушi, Чортковi та Львовi. Служив у австрійській армії, потім — старшиною Українській Галицькій армії (УГА).

         Після стрілецького походу на Київ опинився в польському полоні, звідки йому вдалось утекти.

         У Львові разом з Василем Бобинським, Романом Купчинським та Юрієм Шкрумеляком організував групу поетів-символістів «Митуса».

ТАЛАНОВИТА ПРОСВІТИТЕЛЬКА НАРОДУ

 16 березня виповнюється 140 років від дня народження

 Хрисини Алчевської, української письменниці, 

педагога, перекладача. 

   Христина Олексіївна Алчевська ‑ українська письменниця, драматург, прозаїк, поетеса та педагог народилася 16 березня 1882 р. у Харкові в багатодітній родині.

          Батько – Олексій Кирилович Алчевський ‑ український промисловець, банкір, меценат, громадський діяча, купець Харківської 1-ї гільдії, власник Харківського торговельного банку, засновник гірничих і металургійних підприємств на Луганщині, засновник міста Алчевськ, ініціатор створення в Харкові товариства «Громада». Мати – Христина Данилівна Алчевська (у дівоцтві Журавльова) ‑ український педагог та організатор народної освіти. Окрім Христини в сім'ї було ще п’ятеро дітей.

         Початкову освіту Х. Алчевська здобувала у так званій домашній школі. Приблизно в цей же період, у віці 10 років, разом зі шкільними подругами видавала дитячий рукописний журнал «Товариш», в якому з 1892 по 1894 рр. розміщувала свої вірші та оповідання. Згодом [1895 р.] вступила до Харківської Маріїнківської жіночої гімназії.

ЖЕРТВА СТАЛІНСЬКОГО ТЕРОРУ

 

      Васи́ль Іва́нович Атаманю́к народився 14 березня 1897року в  містечку (нині смт) Яблунів, Косівського району Івано-Франківської області  — український письменник (поет, перекладач, літературознавець), політичний діяч. Псевдонім — Василь Яблуненко. Жертва Сталінського терору.

ПРОРОК

   

                                                    9 березня

День народження Тараса Григоровича Шевченка, великого українського письменника, художника, мислителя.

    У самому серці України, як називають Черкащину, в селі Моринцях народився великий  український поет і художник тарас Шевченко. Тяжка йому судилася доля.

         Він рано став сиротою, наймитував, із 14 років прислужував «козачком» у свого поміщика П.В. Енгельгардта, грамоту вивчав у сільського дячка. Із 1829 року він разом з поміщиком жив у Вільно, а коли Енгельгардт переїхав до Петербурга, Тарас був відданий на навчання «різних живописних справ цеховому майстру» Ширяєву.

СВЯТО ЖІНОК

 За офіційною версією, свято трудящих жінок усього світу пов'язане із маршем "порожніх каструль", який відбувся 8 березня 1857 року в Ньо-Йорку. 

Тоді жінки, які працювали на текстильних фабриках, протестували проти поганих умов праці та низьких зарплат. Під час маршу вони били в ці самі каструлі, вимагаючи надати їм 10-годинний робочий день замість 16-годинного, рівну з чоловіками заробітну плату і виборче право.
       Ця ж версія говорить про відому німецьку комуністку - Клару Цеткін. Саме її часто називають жінкою, яка заснувала свято 8 березня. У 1919 році на форумі жінок в Копенгагені Цеткін закликала весь світ заснувати Міжнародний жіночий день 8 березня. Вона мала на увазі, що в цей день жінки будуть влаштовувати мітинги і демонстрації, і тим самим звертати увагу громадськості на свої проблеми.
         8 березня 1917 року відбулася жіноча демонстрація в Петрограді. У той час як два мільйони солдатів загинули під час війни, жінки вийшли з вимогами "хліба й миру". Ця історична неділя припадає на 23 лютого за юліанськимм календарем, або 8 березня за грирогіанським календарем - на початку російської революції.
        Чотири дні потому цар зрікся престолу і тимчасовий уряд надав право голосу жінкам. 8 березня стало офіційним святом в СРСР в 1921 році.
         8 березня довгий час був звичайним робочим днем, тількив 1965 році, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні, Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений в СРСР святковим днем.