ПРОРОК

   

                                                    9 березня

День народження Тараса Григоровича Шевченка, великого українського письменника, художника, мислителя.

    У самому серці України, як називають Черкащину, в селі Моринцях народився великий  український поет і художник тарас Шевченко. Тяжка йому судилася доля.

         Він рано став сиротою, наймитував, із 14 років прислужував «козачком» у свого поміщика П.В. Енгельгардта, грамоту вивчав у сільського дячка. Із 1829 року він разом з поміщиком жив у Вільно, а коли Енгельгардт переїхав до Петербурга, Тарас був відданий на навчання «різних живописних справ цеховому майстру» Ширяєву.

         Випадкове знайомство з українським художником Іваном Сошенком привело Тараса в Петербурзьку академію образотворчого мистецтва, де його талант помітив знаменитий художник Карл Брюллов.

         За сприяння Брюллова й російського поета Василя Жуковського навесні 1838 року Т.Шевченко був викуплений із кріпацької неволі.

         Перші його поезії, які дійшли до нас,  -  «Думка» («Тече вода в синє море»), «На вічну пам'ять Котляревському», поема «Катерина».

         У 1840 році вийшла збірка поетичних творів Т.Шевченка «Кобзар». Рання творчість поета позначена романтичними візіями й високим громадянським звучанням. У його великій історичній поемі «Гайдамаки» (1841) зображені події народного повстання 1768 року, відомого під назвою Коліївщина, проти шляхетського польського гноблення.

         У травні 1843 року Тарас Шевченко відвідав Україну, а повернувшись до Петербурга в лютому 1844-го, навесні 1845 року знову відправився на батьківщину, маючи намір поселитися в Києві.

         У 1846 році Шевченко вступив до таємного Кирило-Мефодієвського братства, а в лютому був заарештований і засланий до Оренбурзької губернії, де служив солдатом в Орській фортеці.

         У 1850 році поета-солдата вислали до Новопетрівського укріплення на півострів Мангишлак, нині м. Форт-Шевченко, за те, що, як сказано у вироку, «сочинял стихи на малороссийском языке самого возмутительного содержания». Затверджуючи вирок про заслання при «строжайшем наблюдении, дабы от него, ни под каким видом не могло выходить возмутительных сочинений», Микола І додав від себе: «под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать».

         У «солдатчині» Тарас Шевченко пробув із червня 1847 по серпень 1857 року й був звільнений тільки після смерті Миколи І. Проте заслання не змінило його патріотичних переконань. Окрім поезій, у роки заслання ним були написані реалістичні повісті російською мовою «Княгиня» (1853), «Музикант» (1854-1855), «Несчастный», «Капитанша»,  «Близнецы» (всі 1855 року), «Художник» (1856); раніше були написані повісті «Наймичка» (1844) й «Варнак» (1845); після заслання – «Прогулка с удовольствием и не без морали» (1856-1858);  всі вони проникнуті антикріпосницькими настоями.

         Повернення із заслання було важким. Поетові заборонили мешкати в обох тодішніх столицях – Москві й Петербурзі. Проте друзі домоглися для нього дозволу жити в Петербурзі. Він прибув туди навесні 1858 року, й за ним було встановлено суворий нагляд. Улітку 1859 року, коли він поїхав в Україну, його заарештували біля с. Прохорівка, зобов’язали відтак покинути Україну й повернутися до Петербурга.      

         Твори 1857-1861 років – вершина поезії Т.Шевченка. В них відчувається багата мовна палітра й глибинна мудрість. Це насамперед триптих «Доля», «Муза», «Слава» (1858), поеми «Неофіти» (1857), «Марія» (1859) та інші.

         Чимало поезій Тараса Шевченка покладені на музику М.В.Лисенком, К.Г.Стеценком, Я.С.Степовим, С.Ф.Людкевичем, М.П.Мусоргським, П.І.Чайковським, С.В.Рахманіновим, іншими знаменитими композиторами. Вірші «Думи мої, думи мої», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий» стали народними піснями.

         Тарас Шевченко знаменитий і як художник. Зокрема найвідоміші його роботи – реалістична картина «Катерина» (1842), серія офортів «Живописна Україна», акварелі й малюнки, створені на засланні (серія «Причта про блудного сина», «Покарання шпіцрутенами»), низка автопортретів, утім числі найтаємничіший «автопортрет зі свічкою». Повернувшись із заслання, Т.Шевченко багато працював як гравер і отримав навіть звання академіка з гравіювання по міді.

         Помер Тарас Григорович Шевченко в Петербурзі. У травні 1961 року труна з його прахом була перевезена в Україну, і, згідно із заповітом, поета поховали на Чернечій горі над Дніпром біля Канева.