ВОЇН ІЗ КУЛЯМИ СЛІВ

   

                                                                                  17 березня

125 років від дня народження

Олеся Бабія,

українського письменника,

поета, літературознавця у США.

 

         Олег Йосипович Бабій народився 17 березня 1897 року  в селі Середня Калуського району івано-Франківської області,  в багатодітній селянській родині. Початкову освiту одержав у містечку Войнилів, середню здобував у Калушi, Чортковi та Львовi. Служив у австрійській армії, потім — старшиною Українській Галицькій армії (УГА).

         Після стрілецького походу на Київ опинився в польському полоні, звідки йому вдалось утекти.

         У Львові разом з Василем Бобинським, Романом Купчинським та Юрієм Шкрумеляком організував групу поетів-символістів «Митуса».

         У 1924—1929 рр. здобув у Празі вищу освіту, ставши доктором літературознавства в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова.

         З 1926 по 1928 рік працював  головним редактором часопису «Національна думка», який у м. Празі видавала «Група української нацiональної молодi».

          З 28 січня по 3 лютого 1929 року  у Відні відбувся 1-й конгрес (великий збір) українських націоналістів, який завершився створенням Організації українських націоналістів (ОУН). Олесь Бабій був учасником Конгресу, за що був заарештований польською владою і засуджений на 4 роки. Покарання відбував у Дрогобицькій в’язниці.

 З 1932 року разом з групою чільних діячів ОУН : Осипом Бойдуником, Юліяном Вассияном, Євгеном Зиблікевичем, Степаном Ленкавським, Зеноном Пеленським Олесь Бабій  перебував на лаві підсудних під час процесу у Львові.

         На початку Другої свiтової війни працював шкiльним iнспектором на Пiдляшшi, вчителем гiмназiї в м. Холм (Польща).

         У 1944 році емігрував за кордон. Емігрантське життя Олеся Бабія розпочалося в Німеччині в таборах для переміщених осіб в Карлсфельді та Мюнхені, де він прожив чотири роки. 1948 виїхав до США. Працював в Чиказькому університеті, в редакції українського часопису. Член Об’єднання українських письменників «Слово».

         Поет друкував свої твори під псевдонімом «Хмелик».

         Першим надрукованим твором Хмелика став написаний    Коли Олесь Бабій молодим старшиною УГА під Соколівкою вірш  він написав вірш  «НА КИЇВ!» . Це перший друкований вірш поета.

Гей, волинськими шляхами
І безмежними степами
Горде військо в бій іде.
Ідуть Стрільці Січовії,
Линуть орли степовії,
Громом пісня їх гуде -
Гей, бій буде!
Голод, втома з ніг кидає,
А сліди їх заливає
Кров, що з босих ніг пливе.
А жару, що тліє в груди,
Не гасять неволя, труди;
Запоріжжя дух живе...
Воскрес - живе.
Йдуть стрільці, ідуть герої
І сліди, шляхи всі свої
Кров’ю, трупами значать.
Не страшна їм смерть, могила,
Ні грізна ворожа сила:
В Київ волю зустрічать
Вірли летять.

Цей вірш був створений під час наступу на однойменне місто об'єднаних українських армій, Наддніпрянської й Галицької. Його було опубліковано в газеті «Стрілецька думка» від 5 жовтня 1919 року, ще раніше, покладений на мелодію «Сокільського маршу» Ярославенка, він увійшов до маршового репертуару військових оркестрів.

         Бабій Олесь Йосипович — автор поетичних збірок «Ненависть і любов» (1921), «Поезії» (1923), «Прамати» (1923), «Під шум Прута» (1923), «За щастя оманою» (1930), «Перехрестя» (1930), «Остання офіра цісареві» (1937), «Пожнив'я» (1939), «Світ і людина» (1947); поем «Гуцульський курінь» (1927), «Жнива» (1946), «Повстанці» (1956); збірок малої прози «Шукаю людини» (1921), «Гнів» (1922); повістей «Перші стежки» (1937), «Дві сестри» (1938), «Останні» (1938); драматичних творів «Родинна тайна», «Воєнна любов», «Олена Степанівна» (1966); досліджень про творчість Маркіяна Шашкевича, Юрія Федьковича, Богдана-Ігоря Антонича та інших письменників. Також написав вступне слово до львiвського видання поеми «Енеїда» І. Котляревського (1936), монографію про літературознавця М. Євшана, спогади про художника П. Ковжуна. Cпівробітник «Літературно-наукового вістника», часопису «Діло» та інших львівських видань.

         Також він написав вірш «Зародились ми великої години».

Зродились ми великої години
З пожеж війни, із полум'я вогнів
Плекав нас біль по втраті України
Кормив нас гнів і злість на ворогів
Плекав нас біль по втраті України
Кормив нас гнів і злість на ворогів

І ось ми йдем у бою життєвому –
Тверді, міцні, незламні, мов граніт
Бо плач не дав свободи ще нікому
А хто борець, той здобуває світ
Бо плач не дав свободи ще нікому
А хто борець, той здобуває світ

Не хочемо ні слави, ні заплати
Заплата нам - то радість боротьби!
Солодше нам у бою умирати
Ніж жити в путах, мов німі раби
Солодше нам у бою умирати
Ніж жити в путах, мов німі раби

Доволі нам руїни і незгоди
Не сміє брат на брата йти у бій!
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій

Велику правду – для усіх єдину
Наш гордий клич народові несе!
Вітчизні ти будь вірний до загину
Нам Україна вище понад усе!
Вітчизні ти будь вірний до загину
Нам Україна вище понад усе!

Веде нас в бій борців упавших слава
Для нас закон найвищий – то наказ:
"Соборна Українська держава –
Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ"
"Соборна Українська держава –
Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ"
"Соборна Українська держава –
Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ"

         Цей вірш Олеся Бабія став маршем українських націоналістів.

         Уперше новий Марш української армії було представлено 13 березня 2017 року в Києво-Могилянські Академії, напередодні Дня українського добровольця. «Зродились ми великої години» виконали Олег Скрипка та Ансамбль пісні й танцю ЗСУ. Слова Маршу — це видозмінений текст Гімну українських націоналістів («Зродились ми великої години») Олеся Бабія і Омеляна Нижанківського.

         24 серпня 2018 року адаптований до сучасних українських умов варіант пісні став маршем українського війська на параді до дня Незалежності України. Також тут вперше було офіційно використано вітання «Слава Україні!» — «Героям Слава!»

         Помер Олесь Йосипович Бабій  2 березня 1975 року у Чикаго. Похований на цвинтарі св. Миколая.