ЖЕРТВА СТАЛІНСЬКОГО ТЕРОРУ

 

      Васи́ль Іва́нович Атаманю́к народився 14 березня 1897року в  містечку (нині смт) Яблунів, Косівського району Івано-Франківської області  — український письменник (поет, перекладач, літературознавець), політичний діяч. Псевдонім — Василь Яблуненко. Жертва Сталінського терору.

         Народився у бідній селянській родині.

         У 1909—1915 роках навчався в Коломийській гімназії. Згодом закінчив юридичний факультет Львівського університету.

         У роки Першої світової війни служив в австрійській армії (від 1915). Пройшов військовий вишкіл разом із українськими січовими стрільцями. Був перекладачем у Пресбюро, згодом — у легіоні Українських січових стрільців.^[2]

         —1921 мешкав у Катеринославі (нині Дніпро). Належав до партії боротьбистів. За Центральної Ради працював секретарем місцевої газети «Боротьба», завідувачем «трудової школи».

         1922 переїхав до Києва, прилучився до літературної організації «Західна Україна».

         Заарештовано 31 січня 1933 в Києві. В обвинувальному висновку органами ДПУ йому інкриміновано такий злочин: «Атаманюк був одним із керівників київської організації Української військової організації. З його ініціативи і під його керівництвом  була створена в Києві організація галицьких письменників – «За плуг» , перейменована в 1923 році в «Західну Україну», що ставила своєю метою органінацію контрреволюційних повстанських сил».

         Письменника звинувачували в тому, що він вів «активну контрреволюційну діяльність, спрямовану на повалення радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки».

         Вимучений на допитах тортурами Атаманюк вимушено визнав себе винним і звів на себе й на деяких інших письменників наклеп.

         Судової трійкою при колегії ОДПУ УРСР 1 жовтня 1933 засуджений за ст. 54-11 КК УРСР на 5 років ВТТ.

         1 жовтня 1933 «судовою трійкою» при колегії ОДПУ УРСР засуджено за ст. 54-11 Кримінального кодексу УРСР («участь у контрреволюційній організації») на п'ять років ув'язнення. ^]Перебуваючи в концтаборі «Карлаг» і в «Соловках», звернувся 1 березня 1935 із проханням про помилування до особливого уповноваженого НКВС в Москві. У листі писав: «Після арешту неймовіринми зусиллями деяких  слідчих, які знущалися наді мною, били, двадцять діб не дозволяли спати і лягати, заставляли безперервно бігати, загрожували різними тортурами. Мене довели до безвольного несвідомого стано, і я вимушений був зізнатися під диктовку в неіснуючих злочинах».

Прохання про помилування надіслав і до Йосифа Сталіна (19 травня 1937) та Андрія Вишинського (29 травня 1937). Проте вони не полегшили його долі. Навпаки, Трійка 9 жовтня 1937 винесла йому новий вирок: «Атаманюка-Яблуненка Василя Івановича розстріляти».^[2] Розстріляний в Карельської АРСР (Сандармох) 3 листопада 1937.^[1] Радянська історіографія згодом, як це часто робилося у подібних випадках щодо репресованих, роком смерті поета подавала вигаданий рік — 1940.

         Реабілітований посмертно (1965). Іменем Атаманюка названо одну з вулиць Коломиї.^[4]

         Перший друкований твір — вірш «Лист малого синка до батька на війну» — з'явився 1915. Перша поетична збірка «Як сурми заграли до бою» (Відень, 1916) мала антивоєнне спрямування. Вірші, оповідання, переклади та літературно-критичні статті друкував у газетах і журналах «Український пролетар», «Вісті», «Більшовик», «Пролетарська правда» та ін.

         Згодом вийшли друком збірки поезій: Чари кохання (1921), Хвилі життя (1922),  Жовтень (1924), Дума про Степана Мельничука (1924), Галичина (1925), Зажурені флояри (1928), За Збручем грози (1930).

Та такі збірки оповідань: Тяжкі роки (1930), Батіг і багнет (1932), Крізь кривду і кров (1932).

         У цих збірках Атаманюк відобразив болі й страждання західноукраїнських селян в умовах польського-шляхетського гніту, наростання революційних настроїв,^[2] духовну спорідненість західних і східних українців. Повісті «Тяжкі роки», «Батіг і багнет» і «Крізь кривду і кров» були останніми.

         Василь Атаманюк-Яблуненко видав близько десятка збірок віршів і творів для дітей.

         Як перекладач видав антологію «Нова єврейська поезія» (1923).