ТИХ ДНІВ НЕ ЗМОВКНЕ СЛАВА

  8 січня

день визволення Кропивницького  

від німецького окупаційного режиму

Визволення Кіровоградщини відбулося у результаті проведення радянської стратегічної наступальної операції по визволенню Правобережної України від німецьких загарбників. Якщо гітлерівцям вдалося окупувати область у липні-серпні 1941 року усього за неповних десять днів, то визволяти її довелося протягом довгих п’яти місяців. Визволяли область війська 2-го Українського фронту під командуванням генерала армії І. С. Конєва (з лютого 1944 року – маршал СРСР) та 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського.

З 28 вересня до 3 жовтня 1943 року частини 37-ї армії, 4-ї і 5-ї гвардійських армій 2-го Українського фронту форсували Дніпро і захопили плацдарми Деріївка-Куцеволівка Онуфріївського району, Табурище-Новогеоргіївськ, Змитниця-Старе Липове Новогеоргіївського району (нині Світловодський р-н). Це були перші визволені місцевості Кіровоградщини. За героїчні подвиги під час форсування Дніпра, розширення плацдармів на кіровоградському березі 218 воїнів стали Героями Радянського Союзу. 21 жовтня 1943 року було визволено перший районний центр області – селище Петрове – та понад 50 інших населених пунктів. Ціною великих зусиль та значних втрат радянські війська 6 грудня визволили Олександрію, 7 грудня – Нову Прагу, а 9 грудня – Знам’янку.

У період жорстоких боїв за Знам’янку вирішальну допомогу регулярним частинам надали партизани Чорного лісу. У ході визволення області активно взаємодіяли з наступаючими військами партизани з’єднань ім. Сталіна (командир П. Дубовий), загони “Москва” (І. Боровиков), ім. Ворошилова (А. Куценко).

Три дні тривали бої за Кіровоград. 8 січня обласний центр визволили війська 2-го Українського фронту. 23 з’єднання і частини отримали почесні найменування “Кіровоградські”.

Війська 3-го Українського фронту у березні визволили Долинський, Бобринецький, Новгородківський, Устинівський райони. Війська 2-го Українського фронту завершили очищення області на Заході. Останніми звільненими пунктами стали Глиняне, Перчунове, Миколаївка Добровеличківського району (19 березня).

У жорстоких боях 1941 та 1943-1944 років на території області загинули і поховані 152155 чоловік, з яких відомі імена лише понад 50 тис. воїнів. У братських могилах у Кіровограді поховано понад 36 тис. радянських воїнів. 58 частинам і з’єднанням Червоної армії, що визволяли Кіровоградщину, присвоєні почесні найменування «Кіровоградських», «Знам’янських», «Олександрійських», «Новоукраїнських».

Визволяли Кіровоградщину разом із прототипами героїв майбутніх своїх художніх творів і відомі письменники – Олесь Гончар та Василь Биков.

У боях за визволення області 400 воїнів були удостоєнні звання Героя Радянського Союзу. Цим же званням були відзначені 135 наших земляків, у т.ч. Маршал Радянського Союзу П. К. Кошовий і генерал-майор авіації О. Ю. Мазуренко – двічі. Подвиг Олександра Матросова повторив Архип Маніта. Героями визволення Чехословаччини стали І. Д. Діброва і І. Г. Мельник. У італійському русі опору воювали кіровоградці С. Базенков і В. Поліщук. Звання почесного громадянина Кракова присвоєно О. Т. Шаповалову, який брав участь у його врятуванні від знищення фашистськими мінерами, що було показано у фільмі “Майор “Вихор”. Уродженець Гайворонського району Г. Балицький став Героєм Радянського Союзу та кавалером польського Золотого Хреста.