ВКРАЇНИ ГІМН ВЕЛИЧНИЙ

 15 січня 2021 р.

         Цього дня, у 1992 році, Верховна Рада України  затвердила музичну редакцію Державного гімну – «Ще не вмерла Україна».

         Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, в якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «серце биє і кров лиє за свою свободу».

         Чубинському ця пісня сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через пів години вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив.

         Цей вірш швидко поширився серед українців. 20 жовтня того ж року шеф жандармів, князь Долгоруков, дав розпорядження вислати Чубинського за шкідливий вплив на розум простолюду, на проживання в Архангельску губернію.

         Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у Львівському журналі «Мета» в 19863 році. Поширившись на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Отець Михайло Вербицький, знаний композитор свого часу написав до нього музику.

         З нотами вірш був надрукований в 1855 році.

         Перше публічне виконання відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі, як завершальний номер концерту приуроченому Тарасові Шевченку.

         На платівку вперше записаний у Кельнському відділені «грамофон» у жовтні 1910 року у виконанні Модеста Менцинського.

         У 1907 -1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР.

         У 1939 році «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.

         Коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної країни, то «Ще не вмерла Україна» був відкинутий. Тоді потрібен був текст, в якому б стверджувалося, що Україна – не окрема самостійна незалежна  держава, а держава, що входить до складу СРСР що вона «Між рівними рівна, між вільними вільна».

         Тому в період з 1943 по 1991 був варіант гімну України «Живи, Україно, прекрасна і сильна». Слова Павла тичини, музика Антона Лебединця.

         15 січня 1992 року музичну редакцію (М.Скорика та Є. Станковича) Державного гімну затвердила Верховна Рада України. Тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Державний Гімн України», котрий запропонував Леонід Кучма.

         Законопроектом пропонувалося затвердити «Ще не вмерла Україна», як державний гімн України.

         Президент запропонував змінити тільки звучання першої строфи гімну.

         Цей закон підтримали 334 народних депутати, проти висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі в голосуванні фракція Соцпартії та Компартії.

         З прийняттям цього закону Стаття 20 конституції України набула завершеного вигляду. Національний гімн, на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького, від того часу став с затверджений законом.

Стаття 1 Закону України Про державний Гімн України.

Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

 Стаття 2.

         Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.

         Музичне виконання державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3.

         Наруга над державним Гімном України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4.

         Цей закон набирає чинності з дня його опублікування

 

Президент України

Л. Кучма

 

М. Київ, 6 березня 2003 року

N 602-IV

         Пісні Михайла Вербицького на слова Чубинського «ще не вмерла Україна» судилося стати Національним Гімном України, хоча з’являлися й інші патріотичні пісні, які виконували роль гімну. Це «Заповіт» Т.Шевченка, «Вічний Революціонер» Франка та багато інших. Проте саме пісня Чубинського та Вербицького змогла об’єднати навколо себе патріотів, одержимих великою метою – побудовою соборної незалежної України.

         Але сьогодні згадуючи про той час, коли Україна перебувала у складі СРСР. Згадати тоді про тризуб або синьо-жовтий прапор чи заспівати «ще не вмерла Україна» було суворо заборонено. Та були й тоді в нас справжні патріоти, які не боялися цих заборон і, хоч потайки, а все ж таки співали «Ще не вмерла Україна», бо твердо вірили, що вона воскресне.

         Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України, - знати, поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому глумитися над ними. Пишатися тим, що маємо свою державу, свою землю, свою мову, свої традиції і свої символи – герб, прапор, гімн. І тільки той буде називатися справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями й уміннями зміцнюватиме її могутність.