ПАТРІОТ- СОБОРНИК

 14 січня минає 140 років

 від дня народження Івана Огієнка,

 українського мовознавця, письменника, 

перекладача, державного і громадського діяча.

    Івану Івановичу Огієнку дав Бог безліч талантів. Він відомий в історії як митрополит  Іларіон, який дуже добре знався на історії церкви, був біблеїстом світового рівня, перекладачем Біблії і богослужбових книг українською мовою. Але, крім того, Івана Огієнка знають ще як чудового філософа, філолога, фольклориста, етнографа, мистецтвознавця й педагога. Він був яскравим представником українського відродження 1920-х та ініціатором розвитку української культури, будівничим української автокефальної православної церкви.

         У 1951 році Іван Огієнко став главою Української  греко-католицької церкви в Канаді. Виходець з Житомирщини Іван Огієнко рано осиротів. Спочатку він обрав фах медика. У 1900 році закінчив Київську військово-фельдшерську школу й три роки працював фельдшером. Потім склав екстерном іспити в Острозькій гімназії і вступив на медичний факультет Університету Св. Володимира в Києві, але через рік перевівся на історико-філологічний факультет, який закінчив у 1909 році з дипломом І ступеня. Два роки він учителював у київських школах. Згодом став професором стипендіатом і приват-доцентом Київського університету.

         Іван Огієнко був активним діячем Українського наукового товариства в Києві і Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Він не залишився осторонь революційних подій, які розгорталися в Україні у 1917-1920 роках. Його пристрасні промови звучали у відряджених українських школах, гімназіях, у військових частинах, на курсах української мови, учительських з’їздах. У той період він написав перші підручники з української граматики та української мови.

         В українському уряді Іван Огієнко став міністром освіти й міністром віросповідань. Працював головою Комісії вищих шкіл, був головним доповідачем на першій сесії Всеукраїнського університету, фундатором і першим ректором Кам’янець-Подільського українського університету. Після 1920 року емігрував до Польщі, працював професором церковнослов’янської мови й палеографії теологічного факультету Варшавського університету (1926-1932). У 1940 році Огієнко був хіротонізований під ім’ям Іларіона і став архієпископом холмським і під ляським. Через кілька років переїхав до Канади, а в 1951 році його призначено першоієрархом, митрополитом Вінніпега й Канади.

         Завдяки опрацюванню таких тем, як палеографія і палеотипія, походження письма й літературної мови, вчений визначив місце української духовної, освітньої, наукової культури в європейській культурі. Великим є його внесок до української лексикографії.

         Словники Івана Огієнка вирізняються різноманіттям матеріалу та універсальністю. Як церковний діяч він сприяв утвердженню автокефальних засад Української православної церкви, екуменічній співпраці з іншими релігійними об’єднаннями.  Переклад І.Огієнком Біблії став важливим кроком в утвердженні української мови в богослужбовій практиці. Він працював редактором журналу «Віра і культура», писав поезії на християнські теми.