НЕОРДИНАРНА ОСОБИСТІСТЬ

 

     Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року на Вінниччині в селі Старий Животів. Його батьки були вчителями, тож у домашній бібліотеці було чимало української та зарубіжної класики.

         Книги були для хлопця дивовижним містком, що переносив його від страшної післявоєнної сільської бідності до зовсім іншого світу. Першою книгою, по якій він вчився читати, була бабина обтріпана Біблія без палітурки. Саме книжки виробили у майбутнього письменника смак до слова, розуміння справжньої літератури.

         Та найбільшим учителем Євгена Гуцала було навколишнє життя й чудова подільська природа. Він міг у звичайних речах побачити красу і розповісти про неї іншим. У 1954 році Євген не пройшов конкурс і не став студентом Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка, хоча мав прекрасні знання з усіх предметів, але то була не його провина. Через багато років стало відомо, що за таємним розпорядженням тодішньої комуністичної влади було заборонено приймати до столичних вузів тих молодих людей, що залишалися на окупованій території.

          У 1955 році Євген вступає на філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя та успішно закінчує його в 1959 році. Ось і починається справжня літературна кар’єра письменника.

         Працював у редакціях обласних газет, а трохи згодом – у «Літературній Україні» та видавництві «Радянський письменник». Згодом Гуцало повністю зосередився на професійній літературній роботі. Активно друкуватися почав із 1960 року, а перша його збірка оповідань «Люди серед Людей» побачила світ двома роками пізніше і була одразу прихильно прийнята як читачами, так і критиками.

                 Серед художніх творів цього автора – кілька поетичних збірок, збірки оповідань, повісті та романи. Найбільш відомими з творчої спадщини Є. Гуцала є «Яблука з осіннього саду», «Скупана в любистку», «Родинне вогнище», «Шкільний хліб», «Сільські вчителі», «Запах кропу», «мертва зона», «Хустина шовку зеленого», трилогія «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена» та «Парад планет», збірки «Полювання з гончим псом» і «мистецтво подобатись жінкам». Серед цих творів несподіваною стала поява в 1996 році посмертної збірки публіцистичних статей Гуцала «Ментальність орди», розглядалася експансіоністська політика Росії.

         Багато працював письменник також для дітей та юнацтва – мабуть, так само, як і ті митці, чиє дитинство припало на воєнні та повоєнні роки, він намагався прожити і відчути те, чого доля йому самому не відміряла. Так з’явилися книги «Олень Август», «З горіха зерня», «Саййора», «Пролітали коні», «За обручем», «Зелене листячко з вирію», «жовтий гостинець», «Дениско», цикл «Оповідання з Тернівки», книжки «Княжа гора» і «У гаї сонце зацвіло».

         Але Євген Гуцало був не тільки майстром прози. Ще в 1961 році вийшла друком його перша поетична збірка «Зелена радість конвалії», а далі тут настала довга (двадцятирічна) перерва. Тільки в 1981 році

познайомилися зі збіркою «Письмо землі»; згодом з’явилися також книги поезій «Час і простір»(1989). Вірші Є.Гуцала дуже своєрідні, вони нагадують ворожіння. Автор наче намагається позбавитися суєтного, минущого, оновити власну душу, повернутися до тих почуттів, яких бракує в сучасному світі – до добра, любові, людяності. А ще – переконати читачів у необхідності попрацювати над власною душею і зробити спробу знайти сенс життя:

Що я читаю? Читанку природи

й апокаліпсис миру й війни,

вивчаю хрестоматію народу

і віршами захоплююсь весни,-

писав митець у «Часі й просторі».

         Євген Гуцало - лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка, літературної премії імені Юрія Яновського, його твори перекладені багатьма мовами світу. Письменник завжди вражав усіх своєю працьовитістю, вмінням захоплюватися роботою, зливатися зі своїми персонажами. 

  Твори цього письменника характеризуються щирою любов’ю до життя в усій його складності, до звичайної людини. Митець завжди прагнув знайти в звичайному незвичайне, у смішному – драматичне, у буденному – святкове, а в трагічному –оптимістичне. Євген Гуцало якимось дивним чином зміг наповнити кожну життєву ситуацію значним морально-філософським змістом, при цьому не переобтяжуючи своїх читачів зайвими повчаннями. Своїми творами він наче підштовхує дітей та дорослих до тверезого ставлення до перетворення природи, до співпереживання, до розуміння, що добро – найбільша цінність на світі. У своїх творах письменник поставив питання про необхідність розвитку внутрішнього світу людини, її прагнення до духовної свободи. А також про те, що в реальному житті поняття добра і зла не так вже й чітко розмежовуються.