БІЙ ЗА МАЙБУТНЄ

      
                                                      

29 січня

104 річниця

 бою під Крутами

         У січні 1918 року більшовицькі війська розпочали наступ на УНР. Україна виявилася неспроможною чинити опір, тож 28 січня корпуси під командуванням Муравйова і Березіна  зустрілися на залізничній станції Бахмач, відтіснивши війська УНР до станції крути. Під орудою більшовиків перебувало близько 4000 бійців, українська армія змогла виставити близько 500. Стати на захист столиці спромоглися лише гімназисти та студенти.

         Студентський курінь, який прийняв бій під Крутами, було створено 5 січня 1918 року. Підрозділ нараховував дві сотні добровольців, а керівництво загоном здійснював А. Омельченко. Добровольці пройшли тижневий вишкіл, тож про адекватну військову підготовку не було й мови. Згодом загін очолив А.Гончаренко,  і його було передислоковано під Бахмач, де курінь разом з чотирма сотнями курсантів юнкерської школи ім.. Б. Хмельницького мав стати на захист Києва.

         Бій під Крутами розпочався 29 січня зіткненням з передовим загоном більшовиків, що атакували станцію. Червоні мали значну чисельну перевагу і намагалися взяти студентів у кільце. З тилу українців підтримував бронепоїзд. У запеклому бою, який тривав близько п’яти годин, українці зазнали значних втрат, але змогли відбити атаки ворога. В цей час почала даватися взнаки нестача боєприпасів. Гармата бронепоїзда теж відстріляла боєкомплект. Омельченко запросив  підтримки, але штаб не відповів. Як з’ясувалося пізніше, командування кинуло бійців напризволяще, втікаючи до Києва. Підлості ситуації додавав той факт, що потяг з утікачами повіз до Києва і вагон з боєприпасами.

         За таких умов студенти та юнкери почали відступ. У бійців А.Омельченка в тилу була відкрита місцевість, тож командир дав команду деморалізувати ворога багнетною атакою, після чого відступити. Під час рукопашного бою українці зазнали важких втрат, включаючи самого А.Омельченка, який загинув, але не покинув своїх підлеглих. Ситуацію виправив резерв, який вчасно прийшов на допомогу. О 17-й годині розрізнені частини згрупувалися на станції Крути. Саме тоді стало зрозуміло, що не вистачає розвідувального загону, який складався з трьох десятків стрільців. Як з’ясувалося пізніше, студенти втратили орієнтир та потрапили у полон до більшовиків. Ті жорстоко катували юнаків, після чого усіх розстріляли.

         Саме так трагічно завершився бій під Крутами. За підрахунками учасників і очевидців, українці втратили убитими до 400 чоловік, мали багато поранених. Незважаючи на це, студенти й гімназисти змогли затримати більшовиків, вигравши час. Саме цей героїчний вчинок дозволив Центральній Раді укласти 9 лютого 1918 року Брест-Литовський мирний договір та зберегти УНР.

         У радянські часи пам'ять про загиблих під Крутами усіляко замовчували. Студентські могили з Аскольдової гори прибрали і влаштували на тому місці парк. Пізніше, після Другої світової війни, тут поховали радянських солдатів. Уперше про увічнення пам’яті студентів згадали в 1990-х роках, коли на їхніх моголах був установлений дерев’яний хрест. У наш час подвиг молодих людей у бою під Крутами став символом мужності та любові до Батьківщини.