ПІСНЯ ГОРДА Й ВЕЛИЧАВА

 

15 січня минає 30 років(1992) коли Президія Верховної Ради України ухвалила указ про Державний гімн України (затверджено музичну редакцію автором якої є Михайло Вербицький). (Указ  Президії Верховної Ради № 2042-XII від 15.01.1992р).

    

    Гімн – це по своїй суті урочистий музичний твір. Літературною основою гімну є твір, сповнений символікою та високим пафосом. Від будь-якої іншої пісні гімн відрізняється урочистою мелодією розміреного (частіше маршового характеру). Поняття «гімн» протягом віків змінювалося. У Стародавній Греції гімнами називали пісні, присвячені визначним подіям, героям та богам. У часи Середньовіччя були поширені духовні гімни, а в період визвольної боротьби гімни виконували роль бойових закличних пісень.

         У наш час гімн виконує роль символу тієї чи іншої держави. Походження гімну України доволі цікаве. Слава урочистої пісні «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках ХІХ століття Павло Чубинський – український поет, фольклорист і етнограф, член Російського географічного товариства (1873), лауреат золотої медалі Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875) та Уваровської премії Петербурзької Академії наук (1879).

         Уперше текст твору був надрукований 1863 року. Він швидко розійшовся  в рукописних і надрукованих текстах. Спочатку його навіть приписували Тарасові Григоровичу Шевченку.

         На музику вірш майбутнього гімну поклав композитор і диригент Михайло Вербицький. Уперше ця пісня зазвучала в селі Млини (сьогодні територія Польщі), де жив і працював композитор.    Але доля гімну України також була нелегкою.

         Безсмертні рядки вірша «Ще не вмерла Україна» лягли на папір восени 1862 року. Невдовзі після того, 20 жовтня 1862 року з’являється наказ про заслання Чубинського в Архангельську губернію під нагляд поліції. «За вредное влияние на умы простолюдинов». Сім років провів на засланні поет. Після чого йому дозволили повернутися в Петербург, а звідти – в Україну, щоб очолити експедицію у південно-західний регіон для етнографічних та статистичних досліджень.

                  За виконання цього твору наші співвітчизники переслідувалися радянською владою, потрапляли до в’язниць. І лише 29 січня 1991 року в місті Бориспіль його виконанням  було урочисто вшановано пам'ять Павла Чубинського. А 16 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила його як Державний Гімн України, трохи змінивши слова «Ще не вмерла Україна і слава і воля» на «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».

         Державний Гімн України звучить і при Піднятті Державного Прапора на щоглу. Під час звучання гімну України слід пам’ятати, що присутні мають встати й віддати належне головній пісні держави: цивільні покласти праву руку на серце, військові – віддати честь.