ЛЮДИНА - ЛЕГЕНДА

Павло Андрійович Байдебура – один із відомих українських письменників ХХ століття, один з тих, хто започаткував і творив літературу на Донбасі, оспівував оригінальний донецький регіон.

          Павло Байдебура 1 березня 1901 року в с. Нерубайки Новоархангельського району на Кіровоградщині. На початку 20-х років приїхав на Донбас.

         Пройшов складний життєвий шлях: секретар ревкому в роки громадянської війни, робітник Краснодонської шахти № 2 під час відродження Всесоюзної кочегарки, студент комуністичного університету, відомий на Україні прозаїк – один з довоєнних керівників Харківської та Одеської письменницької організацій.

         З 1922-1924 роки приймав участь у громадянській війні.

          За час своєї літературної діяльності письменник побував мало не у всіх містах і селищах Донбасу. Всюди у нього було багато друзів. Гірники і металурги, будівельники любили і поважали письменника за його правдиве і щире  слово, що активно втручається в життя.

         Публікував в донецьких газетах свої вірші та оповідання. З 1927 по 1930 роки навчався в Харківському комуністичному університеті. Потім переїхав до Алчевська. В Харкові Байдебуроа працював завідуючим відділу газети «Харківський пролетарій», оргсекретарем Харківської організації союзу письменників України, редактором республіканського видавництва «Мистецтво та культура». Працював також редактором шахтної газети «Вуглекоп».

         Під час Великої Вітчизняної війни пішов на фронт добровольцем. і з червня 1941 року постійно перебував на фронтах, зокрема у легендарній 18-й армії.  дні нападу Працював кореспондентом фронтової газети «Прапор Батьківщини».

В післявоєнний час протягом двадцяти років очолював донецьку організацію союзу письменників України.

         За півстоліття творчої діяльності ним створено понад 30 книг.

1931 р – перше оповідання «Біля врубівки »

1932 – збірка нарисів «Шахта № 10».

1933р. – збірка оповідань  і нарисів  «Вугільні дні».

1936 р. – збірка «На оновленій землі».

1944 – збірка «Земля донецька»

1949 – «Діти шахтарів»

1960 – «Як ми шахту будували»

         Творчість П.А. Байдебури спрямована на пізнання людей донецької землі, на осмислення її давньої історії та сучасного життя.

Павло Андрійович перш, ніж стати письменником, був рядовим робітником на шахті, що назавжди визначило тематику його творів.

         Шахтарська тематика розкрита в оповіданнях: «Вугільні дні», «Перший терикон», «Біля врубівки», «О четвертій», «Рідні горизонти», «Кривою дорогою», «Діти шахтарів», «На плитах», «Як ми шахту будували».

         Оповідання «Марія», «Малий Тимко», «Молитва», «Професор», «Помста», об’єднані спільною темою. Це показ  воєнного лихоліття, та долі дітей і дорослих, які в одну мить стали беззахисними на своїй землі, де панують фашисти.

         Тема повоєнного дитинства розкрита в повіті «Таємниця степового шурфу». Оповідання «Універсал гетьмана Богдана», «Весняної ночі», «В останню хвилину» та роман «Вогонь землі» - це твори на історичну тематику.

 Твори П. Байдебури окрім Москви, Києва, Харкова, Донецька друкувалися в прогресивних громадських організаціях США та Канади й адресувалися насамперед українській трудовій еміграції.

         В 1976 році Павлові Андрійовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин Донецька»

         Помер П. Байдебура 26 січня 1985 року. Похований на Мушкетовському кладовищі Донецька.