СПІВЕЦЬ НЕСПОКОЮ

 

 3 березня виповнюється 90 років від дня народження Леоніда Михайловича Тендюка - українського поета, прозаїка, фантаста, мариніста.

         Народився Леонід Михайлович 1931 року в селі Володимирівка  колишнього Великовисківського району. Батьки були колгоспниками. в перший день перемоги,9 травня, на війні загинув батько. Мати залишилась з чотирма дітьми. Важкими та голодними були для них ці повоєнні роки.

         Навчання Леонід розпочав у своїй сільській Володимирівській школі, а десятирічку закінчував у нашій Великовисківській середній школі. Щодня ходив полем до школи і назад  Це майже п'ятнадцять кілометрів в день.В школі йому подобалися георгафія, історія та література. Вірші почав писати в школі. Одного, навіть, послав до дитячої республіканської газети "Зірка".

         Навчаючись в школі і уперше побачивши на обкладинці підручника з географії побачив екзотичні малюнки Нової Гвінеї, море для нього стало не просто мрією, а метою життя. А як відомо , якщо мрієш і наполегливо йдеш до    мети - вона обов'язково здійсниться.

 Після закінчення школи, не пройшовши за конкурсом до морського училища, Леонід Михайлович  влаштувався у Великовисківську районну друкарню. Так, абиде працювати, Одначе потроху став звикати і навіть полюбив свою роботу. Адже люди ще сплять, а ти знаєш новини першими і доносиш до них на шпальтах газети.

         Як розповідала мені колись , нині покійна, Марія Василівна (Шишненко) Заболотна, колишня працівниця Великовисківської районної газети " Ленінська правда" як після закінчення школи в їхній дружній колентив прийшов працювати Леонід Тендюк. "Тоді важко було вгадати в хлопчакові майбутнього "морського вовка" і письменника. Працював Леонід добросовісно, любив свою справу, Тут же в нашій районці почав друкувати свої вірші. але його весь час кликало море, загадкова далечінь. Згодом попрощавшись з редакцією та її колективом, юнак подався до моря - працював матросом."

         Це сталося в ті дні, коли з моря надходили тривожні вісті: експедиційний корабель теплохід "Буревісник"  попав під радіаційний дощ. Леонід був під впливом проочитаного, стривожений трагічним випадком, що трапився з "Буревісником". Дізнався й про те, в яких далеких краях побував цей морський блукач. Заздрив, адже про те, що він дізнавався з приймача, мореплавці бачили все на власні очі. І весь час думав про білокрилий кораблик, про загадкові далі.

         Як писаб сам поет : "якщо мрієш і наполегливо йдеш до мети - вона обовязково здійсниться". Так з ним і сталося. Його кликало море, ожила в ньому потаємна мрія. Попрощавшись з друкарнею, він подався до моря.

         На кораблі сина степів таки добре "укачувало". Якось капітан корабля "Витязь" незлобливо дорікнув: "Ну вже ж й впертий галушник! Для чого тобі оці мандри, коли так мучишся? На те йому новоспечений матрос відповів у своєму лукаво-гумористичному стилі: мовляв, славетний адмірал Нельсон теж не зносив морської хитавиці".

         На океанографічних суднах "Витязь" та "Ю. Шокальський" Леонід Тендюк ходив у рейси до островів Фіджі, Японії, Нової Гвінеї, тричі відвідав полінезію, бував у В'єтнамі, США, Канаді, Індії, Пакистані, Кенії, Австралії. Мариніст був і стрільцем на звіробійній шхуні, і простим матросом гідрогафічного судна.

 То були не просто мандри, а серйозна, цілеспраямована робота літератора, який добре знав, чого він хоче.Усі морські рейси були цікавими, відповідальними та фізично навантаженими. адже після денної вахти матроса, Леонід Михайлович ставав на нічну "письменницьку вахту". і ті пригоди, під водою морів та океанів, на острівних суходолах, про які він описував у своїх творах, дійсно траплялися з дійовими особами його творів, ніж були авторським вимислом.

         Як казав письменник: "Портретів з уяви не пишу".

         З цих подорожей він привіз такі твори: нариси "Оддісея східних морів" (1964), "Шукачі тайфунів" (1965), "Люди з планети "Океан" (1968), повісті "Земля де починаються дороги" (1972), "Альбатрос - блукач морів" (1972), книги оповідань для дітей "Вогник в океані" (1974), "Дивовижна риба Мурена" (1977), "На коралових атолах" (1979). В цих творах яскарво описані мальовничі краєвиди екзотичних островів. Автор знайомить нас, степовиків, з мешканцями морських глибин і чарівними рослинами тропіків.

         Одна заодною виходили і його збірки поезій "Струмки народжуються в горах" (1964), "Берег моєї землі" (1974), "тиха стривожена штормом"(1975), "Голос моря і степу" (1981).

         Великий успіх випав на долю прозових творів "Під крилами альбатроса" (1981), "Експедиція "Гондвана" (1989), "Смерть в океані" (1990).

         За вибрані твори у двох томах і збірку "Смерть в океані" у 1992 році Леонід Тендюк був удостоєний літературної премії імені Лесі Українки. А в 2006 рогці удостоений і поетичної премії імені Володимира Сосюри.

         Студіювати журналістику Леонід Михайлович Тендюк розпочав спочатку на факультеті журналістики Харківського університету, закінчував у Київському університеті, який закінчив у 1956 році.

         Після закінчення університету працював літробітником у відділі культури та мистецтва республіканської молодіжної газети "Молодь України". Як кореспондент багато їздив по Україні, виступав у пресі з нарисами, статтями, публікував вірші.

         Друкуватися почав з 1950 року. Його вірші одразу ж помітили і відомі літератори, такі як Борис Олійник, Володимир Сосюра. А у Павла Тичини ЛеонідТендюк, взагалі, був улюбленцем.

         Буваючи в морських подорожах на островах та отолах зустрічався з багатьма відомими у світі людьми. Під час одного перебування в канадському порту Ванкувер була організована літературна зустріч Тендюка для земляків-українців.

         Отаннім часом Леонід Михайлович проживав у Києві. Помер випускник нашої школи на 81 році життя в Києві. Похований на батьківщині в селі Володимирівка на Кіровоградщині.

         Декілька років тому,  група учнів Великовисківької загальноосвітньої школи разом з вчителями украйнської мови та літератури Вікторією Сергіївною  Заєць та Ніною Іванівною Бондаренко відвідали могилу Леоніда Михайловича в селі Володимирівка. Були запрошені в місцеву школу. Де їм розповіли про творчість земляка.

А організувала цю поїздку і знайомство з творчістю письменника-мареніста, колишня бібліотекар Великовисківської сільської бібліотеки Наталія Вікторівна Лепецька.

         До ювілейного девяностого року від дня народження Леоніда Тендюка у Великовисківському ліцеї планується проведення низка заходів.

                   Пропоную прочитати такі цікаві твори  письменника Л.М. Тендюка.

Земля, де починаються дороги

         Збірку склали повість та п’ять оповідань. «Буревісник виходить у море» — назва повісті, якою починається книжка. Це автобіографічний твір, в якому автор розповідає про початок своєї «морської» біографії — вишкіл у морехідній школі, перше плавання у південну півкулю на науково-дослідному судні «Буревісник». Людина уважна і спостережлива, із журналістським досвідом, матрос першого класу і стерновий Леонід Тендюк у повісті змалював реальну картину тієї подорожі — важкі трудові будні перших корабельних вахт, коли «…хитавиця знесилює, паралізує волю і людина стає апатичною, для неї все перестає існувати, навіть вона сама з її прикрощами…», романтику відвідин незнайомих екзотичних островів, незвичні для жителів України звичаї, свята аборигенів Нової Гвінеї, Полінезії, Таїті. І їхнє скромне життя, сповнене щоденних труднощів. Та із досвідом у морі нелегко. Під час штормів, тайфунів не раз доводилось авторові потрапляти у скрутне становище, навіть ризикувати життям. Хоча були і веселощі, особливо на свято Нептуна, коли перетинали екватор.

         Змалював автор і роботу науковців, які вивчають води Світового океану, його тваринний та рослинний світ, океанічні глибини. Але які б не були красиві та звабливі чужі землі, завжди повертався письменник до рідної оселі, найдорожчої у світі рідної землі.

В оповіданнях, що завершують книжку, розповідається про мандри письменника тайговими хащами у пошуках кореня життя женьшеня, поїздку тундрою до оленячого пасовиська, спуск під воду до затонулого фрегата. І завжди — зустрічі з цікавими, часом незвичайними людьми, такими, як мисливець-земляк дід Семен Гришака, невтомний шукач женьшеню Корній Трохимович, різьбяр та вишивальник, провідник тундрою сліпий каюр Іван Рультитегін.

"Під крилами альбатроса"

«Спеку тропіків і крижані вітри півночі, урагани і тайфуни» — усе це за своє «морське» життя «скуштував» Леонід Тендюк. І коли ти читатимеш цю книгу мандрів, поглядай на географічну мапу. Ти відчуєш себе членом екіпажу «Витязь» і разом з автором книжки та усією командою судна здійсниш велику морську подорож. Побуваєш на коралових рифах на південь від Індії, відвідаєш Андаманські, Гавайські та Сейшельські острови, острови Родрігес, Різдва, Амстердам, Херміт, Мангуає, Таїті, Самоа, Маврікій. Дізнаєшся історії їхніх відкриттів, легенди та правду про те, як колись жили аборигени на цих землях і як змінилось їхнє життя з приходом чужоземців — відкривачів цих суходолів. Прочитаєш розповіді письменника про відомих людей, які тут побували — капітана Кука, художника Гогена, письменника Стівенсона. Разом з автором книжки пірнатимеш на морське дно, вкрите кораловими рифами, покатаєшся у морі верхи на черепасі, пошукаєш скарби легендарного пірата Сюркуфа. І кругом зустрічатимешся із земляками з України, яких примхлива доля розкидала по всьому світу.

         В доробку Леоніда Тендюк є і захоплююча фантастична трилогія «Експедиція« Гондвана» (1984-1986), дія якої розгортається в Індійському океані. Міжнародна наукова експедиція досліджує дно океану в надії розкрити таємницю затонулого материка Гондвана. Під час занурення екіпаж батискафа потрапляє в полон в невідоме підводне поселення «Баракуда», а потім на острів Нозі Масава, де войовничі мілітаристи виношують плани ядерних ударів по миролюбним країнам світу. До того ж тамтешні вчені-експериментатори роблять досліди з імплантації в організм людини зябер, намагаючись створити ідеальних морських солдат, людино-риб. А на атолі Хібоко проводять експерименти з управління магнітними бурями, наслідком чого є пропажа кількох риболовецьких шхун. В результаті мужні радянські акванавти вчасно допомагають виявити і знешкодити атомних маніяків.