ЙОРДАНСЬКИЙ СВЯТ-ВЕЧІР

                          

18 січня

 Другий свят вечір

 або голодна кутя

У східних районах цей вечір називали голодною кутею, у Галичині – другим Святвечором, Щедрим вечором.

    З появою вечірньої зорі, як і на Святвечір , сідали до родинної трапези. На вечерю подавались такі ж пісні страви, як і на першу коляду. Головне місце на столі займали традиційна кутя та узвар.

    Перш ніж  сісти до вечері, будинок обкурювали ладаном, обприскували кути святою водою. На стінах вивішували паперові хрестики або малювали їх крейдою. Після цього закривали двері і, помолившись, сідали до столу.

     Вечеря проходила так, як і на Святвечір. Але, на відміну від першої, з цією вечерею пов'язаний  звичай «проганяти кутю». Коли сім’я  вставала з-за святкового столу, хтось з домашніх вибігав на вулицю. Палицею він стукав по стіні, вигукуючи:

-         Гей, кутя, з покуття,

А ти , узвар, іди на базар.

Так «проганяли кутю» у східних районах України. У Галичині, зокрема

на Гуцульщині, сідаючи до вечері, стріляли з пістолів. Цим сповіщали  про початок трапези й одночасно пострілами відлякували вовків.

     Ніч на Водохреща була сповнена всіляких чудес. Домашня худоба, згідно з народним повір’ям, як тільки проспівали опівночі півні, вони йшли до струмка чи річки набрати цілющої води. За народним повір’ям той, хто буде першим, і замість води набере вина, відразу після смерті потрапить на небеса. Набрану опівночі воду зберігали за образами на випадок важкої хвороби.

   Ввечері в церкві освячується вечірня вода. Раніше господар, повернувшись додому, наливав у миску свяченої води й кількома засушеними васильками, мов кропилом , скроплював усі приміщення, реманент, вулики, колодязь. За ним ішов син з пирогом, малював крейдою хрестики на стінах , дверях, вікнах усіх будівель і за кожним разом відкушував пирога. Цей магічний обряд покликаний оберігати садибу від нечистої сили й хвороби, в ньому – язичницьке обожнювання води, віра в її добру силу.

      Підходять до кінця різдвяно-новорічні свята. Вони закінчуються по суті голодною кутею. На другий Святвечір готують лише пісні страви. З появою першої зорі сідають до столу, однак це вже не так урочисто, як перед Різдвом. Рештки від вечері виносили курям.

     Дівчата ворожили: збирали після вечері ложки зі столу, сідали на поріг і стукали ними: звідки собаки загавкають, у той бік заміж піде. Пізно ввечері діти вибігали на вулицю, гримали  в ворота, тин, причілкову стіну й кричали: «Геть кутя, з покуття, а ти узвар на базар! Паляниці, лишайтесь на полиці».

     Спостерігають:

ü Блищать зірки – на врожай зернових і на приплід білих ягнят;

ü Повний місяць – до весняного паводку;

ü Завірюха – бджоли роїтимуться;

ü Вітер з півдня – літо з грозами.

Наші предки вірили, що сніг, який випав цього вечора, дуже помічний. Тому кидали його в криницю, збирали у відра для  вибілювання полотна і зцілення різних недуг. В народі кажуть: якщо в переддень Водохреща на деревах багато інею – рік буде врожайним, якщо в Богоявленську ніч небо чисте – буде багато гороху, на голодну кутю був сніг – буде і гречка.

   У деяких регіонах у другий Святвечір ходять щедрувати. Взагалі на голодну кутю виконуються ті ж самі обряди, що й на багату, але вже не так урочисто.