СВЯТ-ВЕЧІР

6 СІЧНЯ

СВЯТ-ВЕЧІР

Це одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру.

   

 Цього дня ще від самого ранку хазяйка береться до роботи: готує дванадцять святкових страв. Зазвичай це узвар, варений горох, смажена капуста, риба, квасоля, вареники, картопля, гриби, гречана каша, голубці, коржі та пшенична кутя. Ця багата вечеря обов'язково має бути пісною; до столу господиня подає дари саду та городу, щоб таким чином подякувати минулому року за балгополуччя родини.

   Добрий господар теж не гає часу, поки господиня порається біля печі, він повинен: напоїти й нагодувати худобу, прибрати в хліві, ретельно огілянути двір, дім - усе своє господарство. Уся родина, усе живе й неживе, що має відношення до сім'ї, повинно бути готове до зустрічі урочистого свята. Обов'язковослід повернути до господи все, що було де-небудь забуте оабо кимось позичене.

     Уся родина цього вечора неодмінно має бути разом, щоб і протягом року пам'ятати про міцність родинних уз. Старі люди кажуть, що та людина, яка проведе Святвечір поза сімейним колом, весь рік блукатиме світом, почуватиметься незатишно й одиноко. Важливо також у цей день пробачати всі кривди, щобули вам заподіяні, щоб не брати образи й поганий настрій із собою до майбутнього року.

    Отже, весь день минає в поранні по хазяйству, веселих і важлививх турботах.

    Коли ж починає вечоріти, хазяїн дому готує символ урожаю - "дідуха". Переступаючи поріг рідного дому, господар вітається з хазяйкою так, наче вони вперше цього дня побачилися, вітає зі Свят-вечором, бажає ста років щастя та здоров'я всім, хто є присутнім у домі. Завершивши святкові побажання, він ставить "дідуха" під образами, кладе побіч нього господарське начиння, а господиня застеляє все це новою білою скатертиною.

    Погтім хазяїн уносить до хати невеликий оберемок сіна й соломи. Солому треба постелити на підлозі, а сіно - розділити на дві частини, бажано нерівні. Меншу  частину слід покласти на покутній бік святкового столу, а більшу - під цей же стіл. На  цю копицю треба поставити невеличку ладанку, щоб оселя сповнювалася святковими ароматами, а збоку від сіна - залізні господарські речі, наприклад сокиру або леміш.

    Хазяїн дому з ладанко обходить все своє господарство, обкурючи і таким чином забезпечуючи захист дому від відьом та інших злих сил. азяйка посипає землю дрібним насінням  маку, а хазяїн "зарубує поріг".

   Ці магічні  дії допомагають господарям дому захистити свою оселю від злих сил не тільки на цей вечір, але й протягом усього наступного року. Існує традиція класти під святкову скатертину по часничині під кожн кут - знову ж таки задля захисту від ворожих людині сил.

   Святкова  вечеря, обов'язково повинна бути приготовлена на "новому вогні", за умови дотримання магічних законів цього вечора.

   Дитина віком до семи років кладе на сіно, що лежить на кінці столу, три хлібини, дрібку солі, воскову свічу. Потім господиня ставить на стіл вечерю, а на покутті - кутю й узвар. Надвечір діти вже голодні, але вони знають, що зарано просити їсти, неодмінно треба дочекатися, поки зійде вечірня зоря - знамення того, що син Божий народився. Коли сходить вечірня зоря, до кімнати входить господар і урочисто повідомляє, що Свят-вечір розпочався. Перш ніж перейти до святкового прийому їжі, він повинен нагодувати свою худобу всіма святковими стравами, подякувати їй за вірну службу протягом минулого року. Господиня в цей час так само пригощає святковою вечерею свійську птицю.

    Цього дня в жодному разі не можна бити тварин - це великий гріх. Власне, бити тварин будь-якого дня не треба.

    Коли господарі повертаються до хати, хазяйка вимикає світло, велить дітям принишкнути, а хахяїн виходить за двері зі святковою вечерею в руках ігукає до безкрайого зоряногонеба:"Морозе, іди до нас кутю їсти!". Далі  звичай велить мовчки почекати, чи не відгукнуться таємничі сили природи, а потім гукнути ще двічі. після цього заклику господар мусить промовляти: "як не хочеш іти до нас, то й ине йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди на моря, на ліси, на гори, а нам шкоди не роби!"

    Потім він тричі припрошує сірого вовка, аби не брав у господі не телят, ні ягнят, ні поросят, а насамкінець - злі бурі й вітри.   Після виконання цих магічних дій господар, не озираючись, повертається до хати, причиняє за собою двері. І до самого кінця вечері не можна відчиняти двері й тим більше не виходити з дому.

    На Свят-вечір родина обов'язково згадує померлих родичів, припрошу3є їх узяти участь у вечері. Сідаючи за стіл, н6еобхідно подути на стілець, щоб "не перидавити мертву душу", яка, імовірно, прийняла запрошення на цю святкову вечерю. Для мертвих родичів можна або залишити узвар на вікні, або після вечері не прибирати зі столу немиті ложки - начебто душі лизали й не залишилися голодними. Хазяїн дому тричі  обходить "за сонцем"  нвколо столу з кутею та свічкою в руках, потім на колінах перед образами молиться за померлих родичів. Дружина й діти діють так само. Потім уся родина молиться за свою родину й господу - аби все на добре велося. Далі господар закликає всі грішні й праведні душі на святу вечерю, передає миску з кутею господині. І тільки після цього родина починає вечеряти.

   Першою традиційно скуштувати кутю, а потім уже решту приготовленого, запити все узваром. Якщо сталося так, що вгосподі гостює стороння людина, її обов'язково кличуть до святкового столу. Гість на Свят-вечір приносить щастя до оселі. 

     Будь-яка дрібничка під час святкової вечері має величезне значення, зокрема вся родина уважно стежить за тінню на стіні - вона віщує події майбутнього року. Не можна багато говорити, не годиться виходити під час вечері з-за столу, забороняється пити, бо якщо дитина витримає спрагу - справжнім козаком буде.

    Якщо за святковою вечерею дівчина чхне - це знак, що вона заміж вийде, якщо хлопець чхне - добрим козаком буде. Раніше батько в такому разі доньці дарував теля - на щастя, а синові - лоша.

    Важлива подія цього вечора - діти носять кутю до близьких родичів  та хрещених батьків і просто сторонніх людей, яких хочеться привітати зі святом.