ПУСТІТЬ В ДІМ МЕЛАНОЧКУ

  За церковними переказами, 13 січня - день преподобної Меланії. (IV-V століття). 

Вона народилася в християнській родині, дуже багатій і шанованій. Коли їй виповнилося 14 років, її видали заміж за парубка Апініана. Він теж походив із знатної родини. Усе своє майно ця молода родина використовувала для того, щоб допомагати тим, хто потребує допомоги. Після багатьох років богоугодних діянь Меланія оселилася на горі Єлеонській, а згодом там було засновано монастир.

    На Меланію українці грають у "Меланку", щоб провести старий рік якомога веселіше. А грати треба ось як.

   З гурту молоді вибирається хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він переодягається і стає "Меланкою". Інші теж переодягаються: хто циганом, хто ведмедем, хто журавлем, хто чортом... одним словом, хто що цікаве придумає, те й утілює. Це дійство цілком може відбуватися й удень - тоді дітлахи юрбою біжать за переодягненою ватагою, щоб добре роздивитися таку чудасію.

   Хлопці не до кожної хати заходять, а тільки до тих домів, у яких є надія зустріти тівчат. Як і при водінні кози, дозвіл пощедрувати слід випрошувати тільки в пісенній формі:

Господинечко, господаречку,

Пусти в дім Меланочку,

Меланочка чисто ходить -

нічого в домі не пошкодить.

Добрий вечір!

   Господар запрошує до хати, уся родина збирається подививтися на ряжених, надто є дівчата цікаві до того, що відбувається. Незважаючи на попередню "рекламу", "Меланка"

ходить по хаті й робить шкоду - може сміття розкидати або посуд поперевертати. Господині знають цей звичай, тому уважно слідкують, щоб "Меланка" поводилася гарно, нічого не чіпала.

   Тим часом хлопці щедрують, висміюючи поганих господинь:

А Меланка - неробоча,

Її сорочка - парубоча,

Як люди ідуть на жнива,

То Меланка - на пива!

     Дівчата сміються і хвалять пісню й танці. Кожен із ряджених показує свої здібності: щосили витанцьовує, аж поки дух заб'є. Коли нарешті щедрівку скінчено, усі сідають до святкового столу.

   Якщо "Меланкою" обирають дівчину, то ця "Меланка" значно поважніша та статечніша; вона вбирається молодою. Дівчата, щедруючи, до оселі не заходять, а стоять попід вікнами та співають:

Ой, на річці, на Йордані,

Добрий вечір на Мелані,

Добрий вечір, щедрий вечір,

Людям добрим на сей вечір!

Отак колись щедрували та подекуди й зараз щедрують.