ОЙ, ПИСАЛИ ПИСАНКУ

 Великдень – одне з найдавніших і найсвітліших народних свят в Україні. Люди відзначають його урочисто й радісно.

До Великодня господині готували Паску – це великий, гарно випечений хліб, що символізує вічність людського життя. Печуть її завжди у п’ятницю, прикрашають зеленню – барвінком, посипають кольоровим пшоном, цукерками.

         Невід’ємна частина Великодня – ПИСАНКА. У наших предків яйце було символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду, символом тепла і вічності. Жовта грудочка, в якій розчинено зародок майбутнього життя, потребувала захисту від злих сил, тому її тонку оболонку фарбували в різні кольори, наносили магічні знаки. Фарбоване розмальоване яйце є оберегом. З писанок і крашанок розпочинається великодній сніданок у кожній українській оселі. Крашанки фарбують одним кольором: червоний – колір життя, колір дня, радість любові (фарбували лушпинням цибулі); зелений – колір весни. Пробудження життя, радості, природи; синій – колір неба, води, простору, здоров’я (варили проліски); жовтий – символ місяця, зірок, Сонця, колір хлібного лану, жита (з кори яблуні).

         Найбільше готували червоних крашанок. Вірили, що, коли вмитися водою, в яку поклали червону крашанку, то весь рік будеш гарним і здоровим.

         Назва «писанка» походить від слова «писати». Їх розписували малюнками, орнаментами. З давніх-давен відомі такі магічні знаки: Сонце, зоря, вогонь, вода (безконечник), дерево-сім’я, жито. Теплі кольори – червоний, оранжевий, жовтий – сприймаються як сонячні, радісні, щасливі, а холодні нагадують про якісь тривоги, загадковість і таємничість.

         Писанка – це своєрідний мініатюрний символ народного живопису. Коріння цих маленьких мистецьких творів у стародавніх віруваннях нашого народу. Найперше яйце, за легендою, мало в собі зародок цілого світу. З моменту, коли на його поверхню лягли мазки орнаменту, воно ставало святою писанкою. Предки вірили у магічні сили писанки й у те, що розмальовувати її не мав права той, хто нещодавно сварився чи гнівався.

         Про писанку складено чимало легенд.

1.   Коли Ісуса вели на муки, Матір Божа творила вночі писанки. Виходили вони дуже гарні, а як писала, котилися з її очей сльози. Коли вони падали на писанку, там жевріла крапочка. Тому тепер писанкарки малюють ці крапочки.

2.   Щороку змій Ірод, прикутий залізними ланцюгами у пеклі, посилає на світ Божий своїх посланців. А коли ті повернуться, запитує, чи ще творять писанки люди. Якщо посланці цього не заперечують, Ірод заходиться від плачу, зриває ланцюги, та ковалі знову беруть його в полон. Тож доки малюють люди писанки, доти й буде світ.

У давні часи існувало понад 200 видів розпису писанок, але до наших часів дійшло лише п’ять. Це – крашанки, писанки, мальованки, дряпанки, крапанки.

Крашанка – це однобарвне зварене яйце; вона завжди була зварена або печена, її використовували в їжу.

         Писанку ніколи не варили, щоб не знищити в ній життєдайної сили. Її ніколи не використовували в їжу. Це по-мистецькому розписані цілющими символами-знаками яйця. Для нанесення на яйце символів (орнаменту) використовували воскову техніку, яка виконується спеціальною паличкою – писачком. Ним наносили віск на яйце.

         Мальованки – це яйця, розписані пензлями і фарбою. А також існують дряпанки – крашанки, на яких голкою чи іншим гострим металевим предметом видряпують малюнок.

Крім того в деяких регіонах до Великодня виготовляли «крапанки» - яйця, які забарвлювали у якусь темну фарбу, потім темне тло розцяцьковували різнобарвними крапочками.

         Утім, писанки вирізняються не лише символами, а й за кольорами. Кожному регіонові України притаманна певна кольорова гама. Наприклад, у Прикарпатті використовували найбільше жовті, червоні та чорні кольори.

Чорний, білий, жовтий – Львівщина. Червоний, жовтий, чорний – Гуцульщина, Закарпаття. Червоний, коричневий, зелений, жовтий – Київщина, Полтавщина, Центральна Україна. Блакитний, білий, червоний – Південь України.