Новий рік - це одне з найбільш таємничих, урочистих і "родинних" свят, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить в дива. Очікують дива не тільки діти, а й дорослі.
За старовинною легендою, Дід Мороз мешкає далеко на півночі Європи, у Фіннляндії. Звичний транспорт для Діда Мороза - запряжені в сани олені. Роздавати новорічні подарунки він починає з Лапландії. Легенда дуже красиво описує Лапландію: води там покриті срібним льодом, а на небі замість сонця - прерасні зорі. проте це тільки одна з легенд.
На думку дослідників, справжній Дід Мороз мешкав на березі Середземного моря. Наприкінці ІІІ століття в Лікії, біля кордону із сучасною Турцією, жив парубок на ім'я Ніколаус. Він мав духовне звання й був шанований людьми за доброту, прагнення допомогти бідним і знедоленим. Саме за ці заслуги його й вважають святим. Цей святий не тільки намагався зарадити біді ближнього, але й знаходив і повертав додому викрадених дітей. Похований Ніколаус у соборному храмі в місті Мірра, що в Італії. Місцеві жителі до сьогодні вшановують останки цього святого.
Коли європейські переселенці оселилися в Америці, вони принесли на континент і свої традиції, легенди, перекази. і серед них - традицію вшанування святого Ніколауса. А Санта Клаус - не що інше як святий Ніколаус (пригадайте наше свято святого Миколи, що припадає на 19 грудня).
Зараз Дід Мороз має дуже багато імен, зокрема узбецький Дід Мороз - Кербобо,якутський - Дід Дил, алтайський - Соок- таадак, калмицький - Зул, фінський - Йоулупкі, італійський - баббо натале, німецький - Вайнахтсман, казахський - Колотун Ага, критський - святий Василь, датський - Юлетомте, румунський - Мош Даріле тощо.
Тривалий час у Київській Русі святкували кілька Нових років: 1 березня й 1 вересня. 1 березня - Новий рік за церковним календарем, повязаним із римською традицією святкування. Він подарував нам традицію запалювати вогні на новорічних ялинках (можливо, до цього можна додати й бенгальські вогні.)
За часів Київської Русі запалювання вогнів було обовязковим елементом у процесі "програмування" гарного врожаю. 1 вересня - цивільний Новий рік, виникнення якого повязане з тим, що цього дня цар вершив суд.
Поступово всі європейські народи почали святкувати Новий рік 1 січня. На теренах Київської Русі початок нового року на 1 січня переніс цар Петро І у 1700 році. Він же увів традицію прикрашати вічнозелені дерева, активно впроваджуючи також святкові привітання, феєрверки, новорічні кумедні костюми з масками.
В україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а дідух. Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб "дідух" міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп зх колоссям. гілка "дідуха" - а за них правили зібрані докупи пучки, - що зверху відповідно розгалужувались, - обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Він символізував спільного предка.
Немає коментарів:
Дописати коментар