РІЗДВЯНОЮ СТЕЖКОЮ ДО ЩАСТЯ Й ДОБРА

   За сім з половиною кілометрів на південь від Єрусалима в маленькому містечку Віфліємі дві тисячі двадцять років томуДіва Марія "породила свого Первенця сина , і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них". Чоловік Марії - Йосиф назвав хлопчика Ієшуа (грецька форма Ісус), що давньоєврейською означало "Спаситель". Бо ще задовго до появи дитини на світ сповіщав Йосипу ангел небесний: "І вродить вона сина, ти ж даси йому ймення Ісус, бо спасе він людей своїх від їхніїх гріхів".

      Богонемовля ще тихо спало собі на сіні в яслах убогого вертепу - печери для утримання худоби, а весь навколишній світ уже змінився. Нова яскрава зірка з'явилась на небі й повела трьох мудреців із Сходу до Ісуса. Ангел зійшов на поля віфлеємські, і зачудовані пастухи поспішили привітати дитятко Боже, бо почули: "Сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь". Світ змінився, бо просвітліли серця людські, і була в ць мить радість на небі, "і на землі мир, у людях добра воля!"
       Так оповідає про народженя Ісуса Христа Біблія . Із Найдавніших часів у память про цю подію 7 січня святкують православні християни Різдво Христове.
     У побутовому селянському календарі українців ХІХ- початку ХХ століття зимові святки - найкраща, найважливіша подія року (за своїм значенням вони майже не поступалися Великодню - найбільшому релігійному святу православних).
     В українців християнські традиції свята тісно перепліталися з давнішими звичаями язичницького походження. Колись у цей час, невдовзі після зимового сонцестояння, ніші пращури відзначали народження нового, літнього сонця, поворот від зими до літа. Це на його честь і запалюють під Різдво "живий" вогонь гуцули, а вуглини від ватри вважають помічниками від усіх хвороб.
     Вечір напередодні Різдва був магічним часом творення іншого, вимріяного буття. Звичні і буденні предмети, речі набували чарівної сили, а господар ставав домашнім жерцем. Урочисто вносив він до господи сніп, як правило, житній, і ставив його на покутті - на врожай і достаток. Це була коляда або ще його називали дідух.
    А панувала на Свят-вечір кутя  - головна обрядова страва. На святкововму столі 12 страв, і геть усі пісні. Риба просіл, пісний борщ, вареники, гречаники й пироги з капустою, грибами, квасолею, горохом, сливами, яблуками тощо.
Наставало різдво і все живе славило Ісуса Христа народженого. А ще на різдво ходили з вертепом.