ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА

Введення в Храм Пресвятої Богородиці – велике свято християн. Згідно з християнською вірою, у цей день батьки Пресвятої Богородиці святі Йоаким та Анна привели трирічну Діву Марію до Єрусалимського храму і віддали до рук первосвященика Захарії, батька святого Івана Предтечі.

Останнє свято, яке завершує осінній цикл празників, здавна вважалося Введення, що має цілу низку назв: Видення, введення, в храм Пресвятої Богородиці, третя Пречиста.  Цим днем ознаменували закінчення хліборобського циклу та обробітку технічних культур. Вважалося за великий гріх копати ару зрушувати землю, «бо вона спочиває і на літо сили набирається». В такий спосіб селянська мудрість допомагала землі-годувальниці відпочити до весни.

Опріч того, в цей період не можна було збивати на воді прачами білизну, «бо зашкодить ниві, а вліті накличе бурю на поля». Проте найбільше засторог пов’язано з обробітком конопель. Літні люди застерігали: «Коноплі треба потерти до Введення, а той, хто їх тре по Введенні , накликає бурю на поля, а на себе од людей зневагу». Хто ж з якихось причин не впорався з цією роботою, той працював уночі, щоб сусіди не бачили, особливо в тих родинах, де була дочка, щоб «не ославити дівчини на виданні».

Жінки опівдні перед Введенням вдавалися до всіляких ворожінь. Одним з найвідоміших було «прясти самосівні коноплі». Господиня, знявши із себе одяг, голотіло сідала на порозі, приказуючи різноманітні чарівні приповідки, обсипала себе конопляним насінням. Потім нашвидкуруч покривала голову лялькою, зробленою з клоччя, і пряла прядиво, «щоб воно пішло на руку».

Зі святом Введення суголошується чимало обрядовій, які тою чи іншою мірою близькі до різдвяних  та новорічних. Очевидно, вдавнину вони стосувалися саме цієї пори, адже до недавнього часу широко культивувався так званий День показника. В кожній оселі з нетерпінням і острахом вичікували, хто першим на Введення перевідує родину, той і буде першим показником на новий господарський рік. Якщо заходив до хати веселий парубок або статечний чоловік та ще й з грішми, то це було доброю ознакою – протягом року в сім’ї усі будуть здоровими й нестимуть гроші. Але коли перевідувала оселю стара, немічна і бідна людина, а особливо літня жінка, то «вже добра не чекай». Недоброю ознакою було також приходити за позичкою. Тому господині стежили, аби не впустити до хати небажаного гостя – перед таким замикали двері. Зрештою, й самі люди намагалися у цей день не ходити в гості.

Нерідко роль показника виконував сам господар. Всавши рано вранці, газда виходив на подвіря, обміряв його широкими кроками вздовж та впоперек – до стайні, обори, хліва та пасіки, а потім заходив до хати й виголошував побажання: «- Дай, Боже, добрий день, робись худібонька була здорова і я з тобою, моєю жоною, і діточками!»

Якщо ж приходив сусід, то також казав подібну приповістку, але закінчував її так: «… і я з вами, з своєю і вашою родиною – багаті й щасливі були!» Крім господаря, роль показника міг виконувати хтось інший, але тільки чоловічої статі.

Із Введенням пов’язані також численні обряди з водою. У деяких місцевостях побутував старовинний звичай святити воду. Ввечері йшли до того місця, де зливаються три річки, або ж набирали воду в стількох криницях і вдома перепускали її через вогонь (деінде до тих місць навіть робили хресний хід). Але в народі вірили, що саме така вода є священною і вельми помічною від усіляких хвороб, нею можна відігнати недобрі сили,зокрема відьом, чи причарувати хлопців….

Народна назва свята – Видення – пішла від того, що люди вірили, ніби в цей день Бог відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися (видіти) своє тіло. В цей час остерігалися копати землю, бити прачами білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях, «бо можна придушити душу». Хто це робив, тому в жнива «грозо обов’язково влучала в копи».

З цим святом прогнозували й погоду

ü Скільки на Введення води, стільки на Юрія трави.

ü Як є на введення вода, то буде в мисці молоко.

ü Як Введення мости мостить, а Микола забиває гвіздки, то зима буде люта.

Хоч і мовиться, що «Введенські морози ще зими не роблять», але під цю пору стає все холодніше й холодніше. Остигала земля вже чекає білої шуби, сподіваючись, що «Третя Пречиста снігом покриває»