2 березня

135 років  від дня народження

 АРХИПА ТЕСЛЕНКА,

українського письменника, драматурга,

етнографа, публіциста

   Немає, мабуть, більш трагічної постаті в українській літературі початку ХХ століття, ніж Архип Тесленко; передчасно зведений у могилу злиднями, хворобою та переслідуваннями поліції.

     Народився Архип Юхимович Тесленко 2 березня 1882 року в селі Харківці Лохвицького повіту, Полтавської губернії.

    Батьки Архипа Тесленка були селянами-бідняками: батько, скалічений замолоду (у нього не було лівої руки), заробляв переписуванням паперів у сільській зборні, був далекий від поступовості і ніколи не розумів бунтарської душі Архипа. Мати  - лагідна, по-народному мудра, знала безліч казок, приповідок та пісень і була немовби хатнім янголом маленького Архипа.

   Закінчивши в 1894 році Харківецьку  початкову школу, того ж року Архип  вступає до двокласної церковно-вчительської школи, мріючи після її закінчення здобувати посаду народного вчителя. Та синові бідняка, який до того ж не виявляв бажання підкорятись попові-законовчителеві, не ходив до церкви і висловлював критичне ставлення до релігії та куркульства, не пощастило дістати освіти: його виключили з школи.

   Деякий час Тесленко ходить до поміщиків та куркулів на поденщину; на початку 1898 року він працює у Лохвицькому  волосному  управлінні переписувачем паперів, складає для відвідувачів різні скарги, «прошенія» тощо, потім переходить на службу до повітового нотаріуса. Не витерпівши наруги, залишає його і в пошуках кращої долі виїздить на станцію Долинську, де вступає на курси телеграфістів, але через обставини, досі недостатньо з’ясовані, був з них звільнений і повернувся до Лохвиці.

     У Лохвиці Архип Тесленко  познайомився з робітницею місцевої тютюнової фабрики Дунаєвського Белою Горелік, з Іваном Прохоровичем Бедро, секретарем Лохвицького сільськогосподарського товариства, який був нелегально зв’язаний з революційними групами у Львові ат Чернівцях і одержував від них революційну літературу, та з агрономом Рудольфом Фрідріховичем Реннінгом, близьким до лохвицької підпільної соціал-демократичної організації.

   У тому ж  році  до Лохвиці прибув разом з Марією Заньковецькою, молодим І. Мар’яненком Марко Лукич Кропивницький. За порадою Кропивницького  та при підтримці М.М. Дьякова Архип Тесленко кілька разів ставив п’єси  Кропивницького та Карпенка Карого за участю харківецьких вчителів. Виручені від вистави кошти були передані сім’ям, що потерпіли від пожежі.

     Одночасно  з поглибленим вивченням української, російської та західноєвропейської художньої літератури він вивчає праці російських і зарубіжних соціологів, астрономів, фізіологів (Дарвіна, Сєчєнова, Фламмріона), систематично знайомиться з поточною періодикою – журналами, газетами тощо. В цей час під впливом М.Гоголя та М.Некрасова  Архип Тесленко  пробує писати російською мовою вірші та нариси.

    Переслідуваний  поліцією та куркулями, Архип Тесленко без паспорта тікає до Києва, де переховується від поліції під виглядом «раба Божого» у монастирських «страннях». Саме в цей час він зближується з родиною Бориса Грінченка .

     Таке життя зморило письменника  і влітку 1906 року він одважився повернутись додому, сподіваючись на зміну політичної обстановки в країні; проте революція йшла на спад. Схоплений у бур’янах восени 1906 року Архип Тесленко  був обвинувачений у підривній діяльності проти самодержавства, у причетності до крадіжок та підпалів, був осуджений на заслання у Вологодську губернію; постановою особливої колегії міністерства внутрішніх справ місце заслання було змінено на Вятську губернію. У етапних переходах Архип Тесленко  захворів на туберкульоз. Хворий, без жодної надії, влаштуватись на службу або продовжувати навчання в школі, повернувся він у своє село, до батьків.

У травні письменникові стало гірше . Брат письменника одвіз його у Луцьку лікарню , але було вже пізно. Помер письменник  в ніч з 26 на 27  червня 1911 року і похований на  Харківецькому кладовищі.