Сьогодні 3 березня
виповнилося б
85 років від
Дня народження
колишнього учня нашої школи
Тендюка Леоніда Михайловича
Народився Леонід Михайлович Тендюк 3 березня 1931 року в селянській родині. Дитинство його пройшло в селі Володимирівка колишнього Великовисківського району (нині Кіровоградський район).
Коли леонід був школярем і уперше на обкладинці підручника з географії побачив екзотичний малюнок джунглів Нової Гвінеї, море стало для нього не просто мрією, а метою життя. В шкільні роки почав писати вірші. У Великій Висці закінчував десятирічку.
Після закінчення школи, не пройшовши за конкурсом до морського училища, влаштувався у Великовисківську районну друкарню. Так, щоб абиде працювати. Одначе потроху став звикати і навіть полюбив свою випадкову роботу. Адже земля ще спить, ще спить люд, а ти вже знаєш першим, що діється на планеті...
В ті дні з моря надходили тривожні вісті: експедиційний корабель теплохід "Буревісник" попав під радіоактивний дощ. Леонід був під впливом прочитаного, стривожений трагічним випадком, що трапився з "Буревісником". Дізнався й про те, в яких далеких краях побував цей морський блукач. Заздрив: про те, про що він довідувався з приймача, мореплавці бачили на власні очі. І весь час думав про білобокий кораблик, про загадковські далі...
Люди кажуть: якщо в нас є омріяне й заповітне, яле з якоїсь причини ще не справдилось, то рано чи пізно воно нагадає про себе. Так сталося і з Леонідом Тендюком. Його кликало море. Ожила в ньому потаємна мрія.
Попрощавшись з друкарнею, він подався до моря. На океанографічних суднах "Ю.Шокальський" та "Витязь" Леонід Тендюк ходив у рейси до островів Фірджі, Японії, Нової Гвінеї, тричі відвідував Полінезію, бував у В'єтнамі, Японії, США, Канаді, Індії, Пакистані, Кенії, Австралії. То були не просто мандри, а серйозна цілеспрямована робота літератора, який добре знав, чого він хоче.
У 1956 році Леонід закінчив факультет журналістики Київського університету. Друкуватися почав з 1950 року.
В 1962 році Тендюк поїхав у відрядження до Владивостока. Молодого журналіста зацікавила далека окраїна радянської землі, і він залишився там, на Далекому Сході. Протягом довгих місяців плавання на судні поет вів щоденник, в якому записував бачене й пережите. Вогнедишні вулкани Камчатки і Курил, котикові лежбища Командорських островів, безлюдні скелі, що загубилися в холодних водах Берингового моря, далекі бухти і зимв'я, поїздки вглиб материка на собачих упряжках, зустрічі з алеутськими мисливцями, китобоями, оленярами.
Леонід Михайлович написав і видав чимало збірочок. Автор поетичних книжок "Поле моє, полечко", "Струмки народжуються в горах", "Берег моєї землі", "Тиша стривожена штормом", "Голос моря і степу", Ккнижок подорожніх нарисів "Одісея східних морів", "Шукачі тайфунів", "Люди з планети Океан", Повістей "Земля, де починаються дороги", "Альбатрос - блукач морів", "Відгомін Чорного лісу", "Полінізійськеирондо", "Дорогами двух океанів", "Експедиція Гондвана" та інше
Повернувшись із далеких плавань, оселився в Києві, довгий час працював у редакції "Молодої України". Член Спілки письменників України.
12 липня 2012 року перестало битися палке серце "шукача пригод" Хоч леоніда Тендюка з нами вже немає, але залишилися його книги. Вони вічні.
Немає коментарів:
Дописати коментар