ДЛЯ ГЛЯДАЧА ТЕАТР - ЗАВЖДИ ЯК КАЗКА

27  березня 

Міжнародиний день театру

   27 березня весь світ  відзначає Міжнародний день театру.

 Міжнародний день театру відзначається щорічно з 1962 року. а започаткований він у відні на 9-му конгресі Міжнародного інституту театру (МІТ) при Юнеско у 1961 році.

   

Перші театри з'явилися в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в Х столітті зявляються зачатки Європейського театру.

    Слово "театр" походить від грецького theatron  і означає "місце для видовищ", а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.

      Походження грецького театру пов'язане зі святами на честь бога виноградарства Діоніса. 

      Найбільш уславленими драматургами були трагіки Есхіл, Софокл, Евріпід. Драматичні твори древніх греків досі залишаються в репертуарі багатьох театрів, вони неодноразово екранізувалися.

   Традиційне мистецтво України  бере початок з глибокої давнини, коли воно проявилося в народних іграх, танцях та обрядах. З ХІ століття відомі театральні вистави скоморохів.

   У XVII-XVIII століттях широкого розмаху набули вертепи - мандрівні театри маріонеток, які виконували різдв'яні драми та соціально-побутові інтермедії. 

    У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові. У Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі - в 1809, в Полтаві - в 1810.

   Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві, та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.

   У другій половині ХІХ століття в україні поширився аматорський театральний рух. в аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру - драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічним псевдонімом івана Карпенка-карого, Миколи Садовсько і Панаса Саксаганського. Кожен з них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером.

    Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька