ЗЕМЛЯ - НАШ РІДНИЙ ДІМ

    22 квітня

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЗЕМЛІ

Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмеженою, їхній розумовий і технічний потенціал був дуже слабким, а могутність Природи незрівнянно більшою порівняно з людською, природнє середовище практично не відчувало на собі тиск людей, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минали тисячоліття… Людське населення зросло. Людська діяльність перетворилася на могутню силу, здатну впливати на природу, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситуацій. Природні ресурси пере виснажуються, довкілля забруднюється. ХХІ століття оголошено століттям екології. Тож настав час прислухатися до нашої планети. Англійський письменник Бернард Шоу писав: «Ми вже навчилися літати в повітрі, як птахи, ми вже навчилися плавати під водою, як риби, нам ще залишилося навчитися жити на Землі, як ЛЮДИ».

         Наша планета не витримує екологічних потрясінь: Чорнобиль, засухи в Африці, землетруси в Японії, виснаження озонового прошарку атмосфери, скорочення розмаїття фауни і флори, кислотні дощі над Європою, «парниковий ефект», проблема промислових відходів… Перелік цей можна продовжувати довго.

         Ми живемо в повітряному океані, який називається атмосферою. Усе живе дихає повітрям: люди, птахи, звірі, рослини. Повітряний склад – це 78% азоту, 21%  кисню і в незначній кількості аргон, вуглекислий газ, неон, гелій, водень. Повітря – захисник усього живого від дії космічних випромінювань. Якби космічні промені досягли поверхні Землі, то за кілька хвилин спалили б усе живе. Кількість населення зростає, збільшується виробництво тепла в атмосфері. Підвищенню температури планети сприяє вирубка лісів. Це поступово підводить Землю до екологічної катастрофи.

         Руйнують озон викиди висотних літаків, запуски космічних ракет.

         Людина, проникаючи в таємниці природи, створюючи сучасну цивілізацію, стала найнебезпечнішим джерелом забруднення атмосфери. Це промислові, транспортні, побутові викиди, викиди хімічних, цементних заводів, доменних печей, сажа.

         За один тільки рейс Київ- Нью-Йорк суперактивний лайнер спалює 35 тонн кисню. Автомобіль за рік викидає в повітря 10 кг гумового пилу. А степові, лісові пожежі викидають в атмосферу сажу. Тільки у промислових районах щомісяця викидаються тонни сажі.

         Така ж сама проблема і з водою.  Вода є скрізь і всюди. Вона навіть у самих нас. Адже наш організм на 65% складається з води.  Мозок людини на 90% складається з води. Якщо людина без їжі може прожити до трьох тижнів, то без води – до п’яти днів. 71% поверхні землі вкриває вода. Вода – початок та кінець усього живого на Землі.

         Людина, на жаль, завдає шкоди воді: забруднює її, використовує неекономно. Нестача питної води вже відчутна майже в усіх регіонах земної кулі. Населення планети збільшується, цивілізація розвивається, промисловість та зрошування земель зростає.

          Тож не дивно, що води теж бракує. Деякі країни навіть не мають своїх запасів питної води. Гонконг, приміром, одержує воду трубопроводом із Китаю, Алжир транспортує її з Європи. Вода перетворюється на найдорожчу сировину. А люди забруднюють водойми промисловими і побутовими стоками. Унаслідок руйнування джерел, вирубки лісів зменшується наповнення рік.

         Біда підступає й до лісів. Ліс називають легенями планети. Саме лісові завдячує своїм існуванням усе живе на Землі: дерева, чарагники, трави, квіти, звірі, птахи, комахи.

         Рослинний покрив суші переробляє 20-30 млрд тонн вуглекислого газу на рік. У містах дерева рятують людей від дощу, сажі.

         Дерева, кущі, лугові, польові й лісові квіти ростуть не джля того, щоб ми їх ламали, топтали, рвали, нищили.

         Навіть дикі звірі тихо поводяться в лісі – невже ми виховані гірше за них? Не лякаймо птахів своїм вереском: вони ж звикли до мелодійного співу й щебетання. Галасливі компанії в лісі можуть налякати птахів, які через шум залишають свої гнізда.

         Вогонь – страшний ворог лісу, природи й усього живого. Тож не грайтеся в лісі з вогнем.

         Обривки газет, поліетиленові торбинки, пляшки, банки з-під консервів – свідчення, що на природі побував її губитель. Невже ним є саме ми? Залишаючи місце відпочинку на лоні природи, подбай, щоб воно було не в гіршому, а в кращому стані, ніж ти застав.

         Не слід руйнувати мурашники, витоптувати й ламати молоді саджанці. Ліс нас годує, одягає, дає нам повітря, лікує. Тож давайте не будемо його кривдити!

         Зелений покрив Землі щороку скорочується на 1%.

         Люди змінюють умови життя рослин, вирубують ліси. До речі, щоб виростити сосну до 20 м – їй потрібно не менш як 50 років. А це майже ціле людське життя.

         Рослини – це обереги нашого життя, захисники спокою, душевна розрада в час розпачу та смутку. Вони прикрашають наше життя, наповнюють його рожевими мріями, дивними відчуттями.

         Усім з дитинства відомо: чисто там, де не смітять. Але чому люди забувають цю просту істину? Природа просто не здатна переробити ту величезну кількість сміття, яку ми їй «даруємо» щодня. Здається що ми скоро закидаємо себе сміттям.

         4% території України займають сміттєсховища, які отруюють навколишнє середовище і згубно впливають на здоров’я людей. На території нашої країни діє всього лише 4 сміттєспалювальні заводи. У Києві працює лише один і переробляє 3% відходів. Для порівняння: в Японії функціонують 3000 таких заводів з використанням екологічно чистих технологій.

         Згідно із програмою, прийнятою у Києві, запроваджується сортування побутових відходів. Але це все діє, на жаль, не на належному рівні.

         Наприклад в Канаді , якщо хтось викинув сміття, яке може бути перероблене, в простий бак, отримає штраф на 200 доларів.

          У Бельгії, якщо господар помістив склані пляшки до пластикових мішків для залишків харчових продуктів, штраф може сягати сотень євро. Нам до цього ще далеко.

         А все починається з малого: з тієї обгортки від цукерки, яку ми кинули, з того сміття, яке залишили під партою після, уроків, з крихти хліба, що впала від нашого бутерброду…

        

         Незважаючи на сумні прогнози, ми ще можемо поліпшити майбутнє нашої планети, якщо її порятунком займеться не лише суспільство, а й кожен зокрема. Це буде можливим тоді, коли дотримання екологічних вимог стане нормою життя.

         Є багато законів про охорону природи, але найвищим законом для кожного з нас має бути наша СОВІСТЬ.

         Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмеженою, їхній розумовий і технічний потенціал був дуже слабким, а могутність Природи незрівнянно більшою порівняно з людською, природнє середовище практично не відчувало на собі тиск людей, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минали тисячоліття… Людське населення зросло. Людська діяльність перетворилася на могутню силу, здатну впливати на природу, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситуацій. Природні ресурси пере виснажуються, довкілля забруднюється. ХХІ століття оголошено століттям екології. Тож настав час прислухатися до нашої планети. Англійський письменник Бернард Шоу писав: «Ми вже навчилися літати в повітрі, як птахи, ми вже навчилися плавати під водою, як риби, нам ще залишилося навчитися жити на Землі, як ЛЮДИ».

         Наша планета не витримує екологічних потрясінь: Чорнобиль, засухи в Африці, землетруси в Японії, виснаження озонового прошарку атмосфери, скорочення розмаїття фауни і флори, кислотні дощі над Європою, «парниковий ефект», проблема промислових відходів… Перелік цей можна продовжувати довго.

         Ми живемо в повітряному океані, який називається атмосферою. Усе живе дихає повітрям: люди, птахи, звірі, рослини. Повітряний склад – це 78% азоту, 21%  кисню і в незначній кількості аргон, вуглекислий газ, неон, гелій, водень. Повітря – захисник усього живого від дії космічних випромінювань. Якби космічні промені досягли поверхні Землі, то за кілька хвилин спалили б усе живе. Кількість населення зростає, збільшується виробництво тепла в атмосфері. Підвищенню температури планети сприяє вирубка лісів. Це поступово підводить Землю до екологічної катастрофи.

         Руйнують озон викиди висотних літаків, запуски космічних ракет.

         Людина, проникаючи в таємниці природи, створюючи сучасну цивілізацію, стала найнебезпечнішим джерелом забруднення атмосфери. Це промислові, транспортні, побутові викиди, викиди хімічних, цементних заводів, доменних печей, сажа.

         За один тільки рейс Київ- Нью-Йорк суперактивний лайнер спалює 35 тонн кисню. Автомобіль за рік викидає в повітря 10 кг гумового пилу. А степові, лісові пожежі викидають в атмосферу сажу. Тільки у промислових районах щомісяця викидаються тонни сажі.

         Така ж сама проблема і з водою.  Вода є скрізь і всюди. Вона навіть у самих нас. Адже наш організм на 65% складається з води.  Мозок людини на 90% складається з води. Якщо людина без їжі може прожити до трьох тижнів, то без води – до п’яти днів. 71% поверхні землі вкриває вода. Вода – початок та кінець усього живого на Землі.

         Людина, на жаль, завдає шкоди воді: забруднює її, використовує неекономно. Нестача питної води вже відчутна майже в усіх регіонах земної кулі. Населення планети збільшується, цивілізація розвивається, промисловість та зрошування земель зростає.

          Тож не дивно, що води теж бракує. Деякі країни навіть не мають своїх запасів питної води. Гонконг, приміром, одержує воду трубопроводом із Китаю, Алжир транспортує її з Європи. Вода перетворюється на найдорожчу сировину. А люди забруднюють водойми промисловими і побутовими стоками. Унаслідок руйнування джерел, вирубки лісів зменшується наповнення рік.

         Біда підступає й до лісів. Ліс називають легенями планети. Саме лісові завдячує своїм існуванням усе живе на Землі: дерева, чарагники, трави, квіти, звірі, птахи, комахи.

         Рослинний покрив суші переробляє 20-30 млрд тонн вуглекислого газу на рік. У містах дерева рятують людей від дощу, сажі.

         Дерева, кущі, лугові, польові й лісові квіти ростуть не джля того, щоб ми їх ламали, топтали, рвали, нищили.

         Навіть дикі звірі тихо поводяться в лісі – невже ми виховані гірше за них? Не лякаймо птахів своїм вереском: вони ж звикли до мелодійного співу й щебетання. Галасливі компанії в лісі можуть налякати птахів, які через шум залишають свої гнізда.

         Вогонь – страшний ворог лісу, природи й усього живого. Тож не грайтеся в лісі з вогнем.

         Обривки газет, поліетиленові торбинки, пляшки, банки з-під консервів – свідчення, що на природі побував її губитель. Невже ним є саме ми? Залишаючи місце відпочинку на лоні природи, подбай, щоб воно було не в гіршому, а в кращому стані, ніж ти застав.

         Не слід руйнувати мурашники, витоптувати й ламати молоді саджанці. Ліс нас годує, одягає, дає нам повітря, лікує. Тож давайте не будемо його кривдити!

         Зелений покрив Землі щороку скорочується на 1%.

         Люди змінюють умови життя рослин, вирубують ліси. До речі, щоб виростити сосну до 20 м – їй потрібно не менш як 50 років. А це майже ціле людське життя.

         Рослини – це обереги нашого життя, захисники спокою, душевна розрада в час розпачу та смутку. Вони прикрашають наше життя, наповнюють його рожевими мріями, дивними відчуттями.

         Усім з дитинства відомо: чисто там, де не смітять. Але чому люди забувають цю просту істину? Природа просто не здатна переробити ту величезну кількість сміття, яку ми їй «даруємо» щодня. Здається що ми скоро закидаємо себе сміттям.

         4% території України займають сміттєсховища, які отруюють навколишнє середовище і згубно впливають на здоров’я людей. На території нашої країни діє всього лише 4 сміттєспалювальні заводи. У Києві працює лише один і переробляє 3% відходів. Для порівняння: в Японії функціонують 3000 таких заводів з використанням екологічно чистих технологій.

         Згідно із програмою, прийнятою у Києві, запроваджується сортування побутових відходів. Але це все діє, на жаль, не на належному рівні.

         Наприклад в Канаді , якщо хтось викинув сміття, яке може бути перероблене, в простий бак, отримає штраф на 200 доларів.

          У Бельгії, якщо господар помістив склані пляшки до пластикових мішків для залишків харчових продуктів, штраф може сягати сотень євро. Нам до цього ще далеко.

         А все починається з малого: з тієї обгортки від цукерки, яку ми кинули, з того сміття, яке залишили під партою після, уроків, з крихти хліба, що впала від нашого бутерброду…

        

         Незважаючи на сумні прогнози, ми ще можемо поліпшити майбутнє нашої планети, якщо її порятунком займеться не лише суспільство, а й кожен зокрема. Це буде можливим тоді, коли дотримання екологічних вимог стане нормою життя.

         Є багато законів про охорону природи, але найвищим законом для кожного з нас має бути наша СОВІСТЬ.