СУТНІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ

 23 квітня

Всесвітні йдень книги та авторського права

Древні називали книги значуще – духовні ліки. Кожна цивілізована держава, дбаючи про духовність, освідченність свого народу, турбувалася про їхнє створення і поповнення. Не була винятком і наша прадавня Вітчизна  - Київська Русь.

         Книга – це велике диво, створене людиною.

         В енциклопедичному словнику знаходимо визначення: «Книга – неперіодичне видання у вигляді зброшурованих листів друкованого матеріалу, засіб масової інформації, наукової і технічної інформації, знаряддя пропаганди знань іі виховання».

         Але як ми знаємо, книга, в такому вигляді, як вона є зараз, до нас прийшла не відразу, у минулому в неї було багато прообразів.

         Найперший із них – «людина-книга». В ті далекі часи, коли люди не вміли ні писати, ні читати, свої закони і вірування вони зберігали не на книжкових полицях, а у своїй пам’яті.

         Покоління людей ішли з життя, а перекази залишалися. Вони передавалися від однієї людини до іншої, від старшого покоління до молодшого.

         Згодом з’явилося вузликове письмо, потім написи на кам’яних плитах.

Далі з’явився папірус, від папірусу перейшли до воскової дощечки, потім – пергамент, а згодом – папір. Так почали з’являтися перші книги. З кожним кроком книг з’являлося усе більше і більше, їх потрібно було десь зберігати, тому почали виникати перші бібліотеки.

         Книгозбірні були при кожному монастирі, при школах, де здобували освіту наші предки. Рівень грамотності ремісників, селян, воїнів вражав. Сьогодні в музеях ми можемо бачити горнятка, ковальський реманент, прядки, прясельця з написами, яким тисяча і більше років.

         Слово «бібліотека» - грецького походження, а перекладається так «бібліо» - книга, а «тека» - зберігати. Отож, місця, де зберігаються книги.

Перші бібліотеки з’явилися на Русі у ХІ столітті, в них зберігалися збірки грецьких рукописів, а також переклади богословської літератури та богослужебних книг. Найбільші книгозбірні мали Києво–Печерський монастир та Софійський собор, при якому за часів Ярослава Мудрого працювало чимало переписувачів. Мали свої бібліотеки й освічені бояри та удільні князі.

         Ніщо так глибоко не передає духовного життя народу, як книга – неперевершені ший витвір людського генія. Упродовж усього життя ми звертаємося до книги.

         У часи князювання Ярослава мудрого в ХІ столітті у Києві при Софійському соборі була заснована перша в Київській Русі бібліотека. Сиділи переписувачі в соборі, переписували книги, перекладали з інших мов. Потім книги з Києва потрапляли до інших міст. А коштували вони дуже дорого, виготовлялися із пергаменту. Палітурку оздоблювали коштовним камінням, золотом, сріблом. Тому й не дивно, що до полиці книгу частенько прикріплювали ланцюгом.

         До давніх переписувачів книг відносились з пошаною. Не було паперу, не було верстатів для друкування. Кожен учень знає, як важко писати без перерви. А для того, щоб виготовити одну копію рукописної книги, необхідно було працювати не один день і не один місяць. Тому переписувачі дуже раділи, закінчивши роботу.

         І от прийшла славна пора. У ХІІІ столітті у Європі навчалися виготовляти папір, схожий на той, яким ми користуємося і сьогодні. В середині XV столітті у Німеччині  запрацював перший у Європі друкарський верстат майстра Йоганна Гуттенберга.         Літери для друку виготовлялися з металу. З літер складалися слова, цілі рядки, сторінки. Верстат був механізований, це дуже прискорювало друкування книжок.

         Першим друкарем в Україні був Іван Федоров. У 70-х роках XVI століття він працював у Львові, надрукував за своє життя лише кілька книжок, але його роботи й досі згадують із вдячністю.

         Величезний світ – принадний і розмаїтий – лине до нас у кімнату зі сторінок улюблених книг. Все життя книга допомагає нам учитися, працювати, жити. Книга плекає в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова. Книга вчить нас бути чесними і працьовитими. Невмируще барвисте народне слово відчиняє перед нами світ неповторний і чистий, як джерельна вода, ковток якої дарує силу і мудрість. Упродовж усього життя ми звертаємось до книги. І хоч би чим ми захоплювалися, на допомогу завжди прийдуть книги. Недарма в народі є прислів’я: «Хто багато читає – той багато знає».