Народився 12 січня 1876 року в Сан-Франциско. При народженні одержав ім'я Джон Чейні, але вісім місяців по тому, коли мати вийшла заміж, став Джоном Гріффітом Лондоном. Мати письменника - Флора Уеллман - походила із заможної уельської родини, була розумною і начитаною дівчиною, яка закінчила коледж, училася музиці, але мала нервовий характер зі швидко мінливим настроєм. У двадцять років вона перехворіла на тиф і після хвороби, як говорили, у неї залишилось деяке "сум'яття в голові" Це призвело до того, що все своє життя Флора була дуже своєрідною жінкою, захоплювалася гаданням, спіритизмом і не приділяла належної уваги вихованню сина. Материнські обов'язки були Флорі не до душі. Їй ніколи було стежити за хлопчиком, який почав хворіти. за порадою лікаря родина переїхала в сільський район.
Флора зайнялась пошуками годувальниці. Нею стала негритянка Дженні Прентіс, яка нещодавно втратила дитину. Вона стала для Джека не тільки годувальницею, а й прийомною матір'ю і всю свою невитрачену любов перенесла на маленького білого хлопчика. Лондон завжди з теплотою і ніжністю згадував свою чорну матір.
Дитинство Лондона пройшло в Сан-Франциско. Він багато читав, уявляючи себе героєм пригодницьких романів. Джек став постійним відвідувачем місцевої публічної бібліотеки. Кожну книгу він буквально проковтував. Він читав уночі, читав ранком, читав, коли йшов до школи, читав по дорозі додому й знов йшов до бібліотеки за новою книгою.
У школі щоранку учні співали хором. Одного разу, помітивши, що Джек мовчить, учителька відправила його до директора. Була довга і серйозна розмова, в результаті якої директор відіслав хлопчика назад до класу з запискою, у якій говорилося, що можна звільнити учня Лондона від співу, але замість того Джек повинен був писати твори щоранку протягом того часу, поки інші учні співали хором. Пізніше Джек Лондон приписував цьому покаранню свою здатність писати щоранку тисячу слів.
У 13 років Лондон закінчив початкову школу, але до середньої школи ходити не міг: у родині не було грошей, щоб платити за навчання. А вже у 15 років Джек мав іти на фабрику, щоб матеріально забезпечити родину, бо його вітчим потрапив під потяг і став калікою. Постійне недосипання, втома й бажання хоч одного ранку відпочити і не піти на остогидлу роботу через роки спонукає всесвітньовідомого письменника на створення пронизливого і сильного оповідання "відступник", герой якого після місяців тяжкої праці, що перетворила його майже на тварину, бунтує і задимленість димного цеху йде у поле, лягає у траву й вперше за довгий час зустрічає схід сонця.
Юність Лондона припала на часи економічної депресії і безробіття, матеріальне становище родини все гіршало. До двадцяти трьох років він перемінив безліч занять: був "устричним піратом" (браконьєром); інспектором рибальського патруля; матросом на шхуні "Софія Сазерленд", де брав участь у полюванні на морських котиків; робітником на ждутовій фабриці; заарештовувався за бродяжництво (брав участь у поході безробітних на Вашингтон); був старатилем на Алясці під час "золотої лихоманки". Це були роки змужіння і набуття життєвого досвіду, що так знагодився Лондону у подальшій літературній діяльності.
У 1893 році Джек Лондон узяв участь у літературному конкурсі газети "Сан-Франциско колл" Його нарис "Тайфун біля берегів Японії" зайняв перше місце й приніс авторові перший гонорар - 25 доларів. Це спонукало Лондона серйозно задуматися над подальшими перспективами. Життєвий досвід підказував, що людині фізичної праці важко, а інколи зовсім неможливо досягнути успіху у житті, на противагу людині розумововї праці, яка з роками не виснажується, а набуває розквіту, духовного розвитку. І Джек Лондон усвідомлено вирішує стати письменником. Для цього він займається самоосвітою, складає вступні іспити до Каліфорнійського університету й навіть успішно вчиться упродовж одного семестру (на більше не вистачило коштів).
Подальше життя талановитого юнака пов'язане з інтенсивною самоосвітою і нещадною творчою роботою, спрямованою на опанування тяжкої письменницької діяльності вироблення ососбистого стилю. Цей період життя письменника дуже яскраво змальовано Лондоном в автобіографічному романі "Мартін Іден".
1896 рік круто змінив життя Джека Лондона: на Алясці знайдено золото, починається так звана золота лихоманка, в якій бере участь і молодий письменник. Йому так і не судилося знайти золото після кількох років виснажливої праці, але справжнім скарбом для Лондона стають особисті враження і досвід цього своєрідного краю, що отримав назву в подальших творах - "Біла Безмовність". Аляска стає літературним Клондайком письменника: він створює особистий, ні з чим незрівнянний світ важких випробувань, суворих умов, міцної людської дружби і любові, які долають будь-які перешкоди. Так звані північні оповідання принесли славу молодому автору.
У 1900 році виходить перша збірка оповідань "Син вовка", потім друга - "бог його батьків" (1901) і , нарешті, - роман "Дочка снігів" (1902). Джек лондон стає всесвітньовідомим письменником зі своїм ососбливим стилем, неповторною манерою письма, оригінальною проблематикою. У наступні сімнадцять років він випускав по дві, навіть по три книги на рік.
захопившись ідеями К.Маркса та Ф.Енгельса, лОндон у 1901 році вступає до соціалістичної партії. На той же час письменник захоплюється працями Г.Спенсера і Ф.ніцше. Відголос уподобань Лондона тих часів можна побачити на сторінках роману "мартін Іден", насичених політичними, філософськими та літературними дискусіями.
Літературний та життєвий шлях Джека Лондона був складним. Він був одним з найвизначніших соціалістів Сполучених Штатів початку ХХ століття і залишався в той же час переконаним індивідуалістом. Він стоврив образи простих мужніх людей і водночас не був далекий від "своєрідної кіплінговської пихатості", оспівував стійкість "білих золотошукачів" у сутичках з "Білою Безмовністю " Аляски. Його перу належать і насичені справжнім подихом життя романи і повісті, і ремісницькі вироби, недалекі та, іноді з присмаком расистських теорій. І все ж спостереження Лондона того періоду свідчать про глибоке розуміння творчої своєрідності різних письменників, про уміння поцінувати загальний стан сучасної американської літератури.
Джек Лондон був одним з засновників анімалістичної традиції не тільки в американській, але і у світовій літературі. Зображення диких та домашніх тварин у Лондона починається не тільки великою любов'ю до "братів менших", але й знаннями світу тварин, їх поведінки і повадок. найкращими серед анімалістичних творів, безумовно, були "Поклик предків "(1903), "Біле ікло" (1906), "Джері -островитянин" (1917), "майкл, брат Джеррі" (1917), Саме собаки та вовки є найулюбленішими тваринами Джека Лондона (свій великий будинок у Місячній долині письменник назвав "Будинком Вовка").
Значним явищем американської літератури початку ХХ століття став роман Лондона "Морський вовк" (1904)
, що, з одного боку, розкриває зацікавленість письменника "сильною ососбистістю" (яким є капітан Вульф Ларсен), з другого боку, є найвиразнішою критикою і розкриттям згубності самої ідеї "сильної ососбистості" як антисоціальної.
Результатом активної громадської позиції і соціалістичних уподобань Джека Лондона була знаменита "Залізна п'ята" (1907) - роман-утопія, роман-попередження. написаний у формі рукопису, знайденого у п'ятому віці "Ери Братства людей" і присв'яченому подіям 1912-1932 років (періоду повної перемоги соціалізму0. Головний герой - Ернест Евергард - все та ж сама сильна, мужня, вольова людина, як і герой "північних оповідань", але з революційним прагненням й демократичними ідеями. У романі автор виступає з прямим попередженням можливого фашистського майбутнього людства.
Одним з найкращих творів Джека Лондона вважаається роман "Мартін Іден"(1909), присвячений долі талановитої ососбистості в буржуазному сіспільстві. Автобіографічний образ Мартіна Ідена стає прикладом великих здібностей людини з народу. Простий матрос, завдяки надлюдській наполегливості й природному таланту, стає відомим письменником. Роман став своєрідним гімном творчим можливостям людини.
Приблеми спрощення, втечі з міст - носіїв соціальних конфліктів, повернення до землі, до сільськогосподарської праці набувають сили й художнього відтворення у найкращому романі пізнього періоду "Місячна долина" (1913).
Наприкінці життя Лондон тяжко хворіє на уремію і для зменшення болів приймає морфій, кожного разу підвищену дозу. У ніч на 22 листопада 1916 року він був знайдений мертвим у своєму кабінеті в маєтку в Глен-Еллен (штат Каліфорнія). На нічному столику було знайдено ліки й папірець з розрахунками нової, ще більш сильної дози морфію, яка виявилася смертельною. Що це було - трагічна випадковість чи усвідомлений крок тяжко хворої людини - залишилось невідомо. Але якщо згадати роман "Мартін Іден" і останній вчинок головного героя, можна з великою долею впевненості говорити про самогубство великого американського письменника
Подальше життя талановитого юнака пов'язане з інтенсивною самоосвітою і нещадною творчою роботою, спрямованою на опанування тяжкої письменницької діяльності вироблення ососбистого стилю. Цей період життя письменника дуже яскраво змальовано Лондоном в автобіографічному романі "Мартін Іден".
1896 рік круто змінив життя Джека Лондона: на Алясці знайдено золото, починається так звана золота лихоманка, в якій бере участь і молодий письменник. Йому так і не судилося знайти золото після кількох років виснажливої праці, але справжнім скарбом для Лондона стають особисті враження і досвід цього своєрідного краю, що отримав назву в подальших творах - "Біла Безмовність". Аляска стає літературним Клондайком письменника: він створює особистий, ні з чим незрівнянний світ важких випробувань, суворих умов, міцної людської дружби і любові, які долають будь-які перешкоди. Так звані північні оповідання принесли славу молодому автору.
У 1900 році виходить перша збірка оповідань "Син вовка", потім друга - "бог його батьків" (1901) і , нарешті, - роман "Дочка снігів" (1902). Джек лондон стає всесвітньовідомим письменником зі своїм ососбливим стилем, неповторною манерою письма, оригінальною проблематикою. У наступні сімнадцять років він випускав по дві, навіть по три книги на рік.
захопившись ідеями К.Маркса та Ф.Енгельса, лОндон у 1901 році вступає до соціалістичної партії. На той же час письменник захоплюється працями Г.Спенсера і Ф.ніцше. Відголос уподобань Лондона тих часів можна побачити на сторінках роману "мартін Іден", насичених політичними, філософськими та літературними дискусіями.
Літературний та життєвий шлях Джека Лондона був складним. Він був одним з найвизначніших соціалістів Сполучених Штатів початку ХХ століття і залишався в той же час переконаним індивідуалістом. Він стоврив образи простих мужніх людей і водночас не був далекий від "своєрідної кіплінговської пихатості", оспівував стійкість "білих золотошукачів" у сутичках з "Білою Безмовністю " Аляски. Його перу належать і насичені справжнім подихом життя романи і повісті, і ремісницькі вироби, недалекі та, іноді з присмаком расистських теорій. І все ж спостереження Лондона того періоду свідчать про глибоке розуміння творчої своєрідності різних письменників, про уміння поцінувати загальний стан сучасної американської літератури.
Джек Лондон був одним з засновників анімалістичної традиції не тільки в американській, але і у світовій літературі. Зображення диких та домашніх тварин у Лондона починається не тільки великою любов'ю до "братів менших", але й знаннями світу тварин, їх поведінки і повадок. найкращими серед анімалістичних творів, безумовно, були "Поклик предків "(1903), "Біле ікло" (1906), "Джері -островитянин" (1917), "майкл, брат Джеррі" (1917), Саме собаки та вовки є найулюбленішими тваринами Джека Лондона (свій великий будинок у Місячній долині письменник назвав "Будинком Вовка").
Значним явищем американської літератури початку ХХ століття став роман Лондона "Морський вовк" (1904)
, що, з одного боку, розкриває зацікавленість письменника "сильною ососбистістю" (яким є капітан Вульф Ларсен), з другого боку, є найвиразнішою критикою і розкриттям згубності самої ідеї "сильної ососбистості" як антисоціальної.
Результатом активної громадської позиції і соціалістичних уподобань Джека Лондона була знаменита "Залізна п'ята" (1907) - роман-утопія, роман-попередження. написаний у формі рукопису, знайденого у п'ятому віці "Ери Братства людей" і присв'яченому подіям 1912-1932 років (періоду повної перемоги соціалізму0. Головний герой - Ернест Евергард - все та ж сама сильна, мужня, вольова людина, як і герой "північних оповідань", але з революційним прагненням й демократичними ідеями. У романі автор виступає з прямим попередженням можливого фашистського майбутнього людства.
Одним з найкращих творів Джека Лондона вважаається роман "Мартін Іден"(1909), присвячений долі талановитої ососбистості в буржуазному сіспільстві. Автобіографічний образ Мартіна Ідена стає прикладом великих здібностей людини з народу. Простий матрос, завдяки надлюдській наполегливості й природному таланту, стає відомим письменником. Роман став своєрідним гімном творчим можливостям людини.
Приблеми спрощення, втечі з міст - носіїв соціальних конфліктів, повернення до землі, до сільськогосподарської праці набувають сили й художнього відтворення у найкращому романі пізнього періоду "Місячна долина" (1913).
Наприкінці життя Лондон тяжко хворіє на уремію і для зменшення болів приймає морфій, кожного разу підвищену дозу. У ніч на 22 листопада 1916 року він був знайдений мертвим у своєму кабінеті в маєтку в Глен-Еллен (штат Каліфорнія). На нічному столику було знайдено ліки й папірець з розрахунками нової, ще більш сильної дози морфію, яка виявилася смертельною. Що це було - трагічна випадковість чи усвідомлений крок тяжко хворої людини - залишилось невідомо. Але якщо згадати роман "Мартін Іден" і останній вчинок головного героя, можна з великою долею впевненості говорити про самогубство великого американського письменника
Немає коментарів:
Дописати коментар