Цікаво, що протягом перших сторіч Різдво. як окреме свято, в християнському світі не існувало. Вперше його почали відзначати лише в IV столітті, вже після встановлення таких свят, як Великодень, Трійця й Богоявлення.
На сході Різдво довгий час відзначали 6 січня - спільно з Богоявленням. Воно поєднувало в собі й Христове Різдво, й Хрещення Ісуса в річці Йордані. Грецьке слово "епіфанія" чи "теофанія" (у перекладі "з'явлення" чи "богоявлення"), у перших століттях християнства означало не тільки появу Ісуса Христа під час хрещення, але й взагалі його народження на землі. У перші століття деякі церкви, передусім західна, Богоявленням пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, а й поклін трьох мудреців, чудо в Кані галилейській, чудесне помноження хліба й навіть воскресіння лазаря. Святкування великої кількості подій із життя Ісуса Христа разом з ознаками Богоявлення було однією з головних причин, через яку західна церква перша відокремила Христове Різдво від Богоявлення.
Дата народження Христа й сьогодні достемно невідома, адже Святе Письмо не містить із цього приводу ніяких фактів. Тож за пропозицією діонісія Малого за рік народження Христа було прийнято 754 рік від заснування Риму. Але з часом дослідники довели, що ця дата помилкова: Христос народився на п'ять чи шість років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, на що вказують астрономічні обчислення.
загальноприйнята версія, що 25 грудня було обране як день повороту непереможного сонця. Надалі батьки церкви не раз вказували на символічне значення цього дня. Так святий Іван Золотоуст сказав, що: "Люди називають святий день народження Господнього днем нового сонця...", а святий Авґустин говорив, що "Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив".
В Україні, як і в інших країнах, свято народження Ісуса було прищеплене на язичницькому ґрунті шанування нового сонця, нового хліборобського року, що починається з поворотом сонця на весну. Відповідно до цього українська різдвяна обрядовість тісно пов'язана з віруваннами в щасливий почин та з магічними діями, що мають забезпечити в наступному році добрий урожай. Тому в обрядах і в святій вечері мала брати участь уся родина, й не тільки живі, а й покійники. Таким чином до свята живих приєднується й поминальне свято небіжчиків - дідів.
Немає коментарів:
Дописати коментар