НАШІ ПЕРНАТІ ДРУЗІ

 1 квітня

Всесвітній день птахів

1 квітня відмічають день птахів. 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів.

 Тоді одинадцять європейських держав підписали Міжнародну конвенцію з охорони птахів, корисних у сільському господарстві Це були Німеччина,  Бельгія, Іспанія, Франція, Греція, Люксембург, Монако, Португалія Австро-Угорщина,  Швеція  і Швейцарія. Вважають, що саме ця подія стала приводом для святкування Міжнародного дня птахів.

          Цей  день - не лише річниця Конвенції, а й час повернення пернатих з вирію. 

         Ще в давні часи люди вважали що «на свято обертіння  прилітають із вирію птахи». В цей час можна побачити перших пташок,які повернулись з вирію

         На Сорок святих , вважають, що в цей день сорока робить собі гніздо із сорока гілочок, бо «на Сорок святих сорока іменинниця». Сорока – звичайний осілий птах. Проживають переважно у парках, садах, часто біля людських будівель. Не люблять густих лісів або гір. Сороки обирають партнера на першому році життя, а за два роки пара починає будувати гніздо і вирощувати потомство. Пари дуже відважні: вони за будь-яку ціну захищатимуть своїх пташенят від інших сорок.

         Сороки — одні з найрозумніших птахів. Вони здатні впізнати себе в дзеркалі. Сороки можуть рахувати до 4, але чим більше відрізняються предмети, тим важче птахам їх порахувати. 

         На сорок святих люди чекали повернення птахів з вирію, особливо жайворонків, адже саме вони вважалися вісниками весни. Напередодні жінки пекли «Жайворонків» - смачні медівники у вигляді пташок. «Жайворонки, прилетіте, весну-красну принесіте!»- вигукували діти, підкидаючи вгору спечених мамами пташок, - за повір’ям, ці кістяні жайворонки мали прикликати з вирію своїх пернатих родичів разом із весняним теплом.

         Жа́йворонок польови́й — невеликий горобцеподібний птах. В Україні їх три види:гніздовий, перелітний, зимуючий вид. Жайворонки України зимують в північній Африці або в Індії, вертаються в Україну на початку березня, а відлітають у жовтні. Живуть переважно в полях, там в'ють гніздо просто на землі. Самиця жайворонка кладе від 3 до 6 плямистих яєць. Починаючи співати, жайворонок швидким летом підіймається вгору, описуючи велику спіраль. Згори летить спочатку повільно, а потім раптово складає крильця і «каменем» падає додолу.  Живиться комахами, зернами злаків і насінням бур'янів. П'є росу з листя трави, що дозволяє йому жити і в посушливих степах південної України.

         На Теплого Олекси, коли весна остаточно вступає в свої права, селяни намагалися затримати журавлів – охоронників родинного щастя. 

         Але навесні прийнято було їх називати веселиками, щоб цілий рік веселим ходити. А журавлями їх називали восени, коли вони летіли в теплі краї, їхній клекіт вважали сумним, тому що птахи журились, що покидають рідну домівку.

         На Україні поселяються сірий журавель і степовий журавель. Веселики летять ключем із 10-40 птахів на висоті1, зрідка – понад 6 кілометрів. А їхнє курликання чути за 2 і більше кілометри. У вересні-жовтні вони збираються в зграї і відлітають до Африки, а повертаються напровесні, коли ще не повністю зійшов сніг. Упізнавши рідні місця, вони збираються зграями і танцюють. Танок триває близько 2 годин, після чого птахи розлітаються і починають ремонтувати старі гнізда або споруджувати нові. Оселяються в непрохідних болотах, на відстані 5-6 кілометрів один від одного. Живляться комахами, жабами,ящірками, зміями, дрібними гризунами.

         Гніздо мостять на купинах або в інших сухих місцях, звідки добре видно довкола, і використовують його інколи по кілька років. У кладці буває по два яйця. Самка їх висиджує протягом місяця. Молоді птахи довго залишаються у гнізді і тільки в липні починають літати.

         Коли самка висиджує яйця , самець десь неподалік уважно спостерігає за оточуючим. Коли відчує небезпеку він голосно кричить, тоді самка залишає гніздо і відбігши на певну відстань, злітає.

         Коли журавлі летять у просторах небокраю, люди уособлюють їх з воїнами, які не повернулися з війни.

         Існують 6 видів лебедів. Серед них лебідь-шипун гніздиться  в Україні, у плавнях Дунаю, зрідка в пониззі Дніпра і Дністра. Лебідь-кликун буває в північних і центральних областях тільки під час перельотів та ще зимує на узбережжі Чорного моря.

         Лебеді – великі птахи, масою до 13 кг, живиться водяними рослинами. Дорослі –сніжно-білого кольору, молоді – буро-сірі.

         Коли плаває, його шия нагадує англійську літеру S, а голово дзьоб опущені вниз. Роздратований лебідь шипить, звідси й походить його назва.

До місць гніздування птахи прилітають у березні. Своє величне гніздо з сухого очерету вони мостять у такому місці де їх не потурбує людина.  Протягом місяця самка висиджує 3-7 яєць, а самець плаває поблизу, оберігаючи її.

         Лебеді – сильні птахи. Між ними часто бувають бійки за ділянку для будівництва гнізда. Ударом крила лебідь може вбити не тільки іншого птаха, а й поранити чи збити з ніг людину.

Паруються птахи на все життя. Якщо один з них загине, то другий дуже сумує, тужливо кричить. Подружня лебедина вірність, оспівана в народних казках, оповіданнях, легендах, численних поетичних творах.

         В давні часи, коли Новий рік святкували 1 березня, вважали що цієї пори прилітають ластівки.(Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка). Ластівки прилітають, як стає тепло і в повітрі вже літає комашня.

    Ластівки невтомно літають над городами, садами, газонами. У них роздвоєний хвіст і гострі, довгі крильця.

Коли птахи сядуть відпочити, добре видно, що у них синьо-чорні спинки, крила і хвіст. Груди і живіт у ластівок світло-сірі. Якщо на лобі у птиці помітна руда плямочка, значить це молоде пташеня, що тільки навчилось літати. У дорослої ластівки лоб білий. Коротенькі лапки ускладнюють зліт з гладкої поверхні. Тому застати птицю, що сидить на землі малоймовірно. Віртуозний політ – ось призначення ластівок.

Самці більші за самок і хвіст у них довший. Але навіть найбільший самець важить не більш 25г.

Ластівки зустрічаються майже у всіх країнах світу. Їх називають перелітними, так як на зиму вони відлітають на південь, а навесні поспішають назад. Прилітають в квітні і починають будувати гнізда, виводити пташенят.

Ластівки – вправні будівельники. З грязі і трави вони ліплять глибокі чашечки і вистилають їх пухом. Виходять затишні будиночки, які кріпляться під дахами, на балках, на стінах будинків.

Зазвичай ластівки створюють надійні пари, і по кілька років прилітають гніздитися в одне місце. Пташенята з’являються майже через 3 тижні після того, як самка відкладе штук 5 маленьких яєць і почне їх насиджувати. Вилупившись, пташенята займаються тільки тим, що широко розкривши дзьоби, вимагають і вимагають у батьків корм. Доводиться дорослим птахам з раннього ранку і до пізнього вечора полювати на комах. Роблять вони це в польоті. Широко розкритим ротом захоплюють мошок, комарів, мух і несуть їжу дітям. Через 25 днів пташенята здійснюють перший свій політ. Але дбайливі батьки продовжують їх годувати.

Сусідство з людиною для ластівок давно увійшло в звичку. З давніх-давен ці чудові пернаті будують свої гнізда під одним дахом з людиною. Є такі регіони, де для птахів людьми будуються спеціальні будиночки, типу шпаківень. Там теж можуть оселитися ластівки. Багато народів люблять і шанують цих пернатих. У багатьох культурах ластівка вважається ознакою багатства, тому люди, по сусідству з якими птиці побудували своє житло не руйнують його, а навпаки намагаються оберігати. Яскравим прикладом тісного життя поруч з людиною є сільська ластівка. Вона настільки звикла до цього сусідству, що може без особливого сорому, наприклад, пити воду разом з домашньою птицею на господарському дворі.

Люди завжди раді прильоту ластівок. Їх люблять за працьовитість, за відданість місцю, де з’явилися на світ, за те, що знищують масу шкідливих комах, і просто за веселе щебетання.

А ще кажуть, що ластівки навесні тепло на крилах приносять.

         Лелека – один з найпопулярніших та найшанованіших птахів України. Лелека в українців святий птах, символ доброти і щастя. Переконання, ніби він приносить немовлят, належить до числа найбільш стійких міфів в історії культури. Та й досі господарі будинків щасливі, коли у них поселяється лелека.

         На земній кулі всього 17 видів лелек. У нашій країні живуть два види лелек: білий і чорний. Окрім популярної наукової назви, у цього птаха безліч народних назв: чорногуз, бусол, бусел, бусько, бузько, бусьок, бузьок, боцюн, боцян, гайстер, чорногуз.

         Їх улюблена їжа — жаби, змії, молюски, тритони, ящірки, великі комахи, черепахи, риба, птахи, гризуни, навіть зайчата.  Коли лелека вполює зайченятко і несе його в дзьобі, воно плаче немов маленька дитинка. От і пішов переказ, що лелека у дзьобику дитинку комусь несе.

         Цілий день ці красиві великі птахи бродять по лузі або лісовій галявині в пошуках здобичі. Метод полювання чорногуза дуже виразний і його можна розпізнати на відстані: птах неспішно ходить полями й болотами, а побачивши здобич, миттєво хапає її дзьобом.

Він влаштовує гніздо біля осель людини. Лелека чорний свої гнізда будує в лісах, на бічних гілках дерев, уникаючи сусідства з людиною. Лелеки збирають їжу (ящірок, змій, жаб, комах, молюсків) з ґрунту. Вони не мають голосових зв’язок і тому звуки видають, стукаючи половинками дзьоба.

         Бусол має велике значення для природи та в житті людини. Так, лелека, одна з тих птахів, яка в наколишньому середовищі тримає біологічну рівновагу, поїдаючи змій, зокрема, вужів та жаб. А знищуючи комах шкідників, приносить неабияку користь сільському господарству, тому лелек необхідно берегти й охороняти.

Останньою з вирію прилітає зозуля. Зозуля живе у лісах, степах, лісостепах,парках. Місце зимування залишає рано, проте до місць гніздувань пересувається поступово й не досить швидко, зазвичай у другій половині квітня. Спочатку прилітає самець. Він 2—3 дні облаштовується, вивчає територію, після чого починає кликати самку криками «зо-зу». Самка у відповідь видає звуки «клі-клі».

Зозулі звичайні своїх гнізд не будують і яєць не насиджують, виявляючи гніздовий паразитизм. Живе в найрізноманітніших деревних насадженнях, Найчастіше її можна зустріти там, де гніздиться багато співочих пташок. Відомо близько 150 різних видів птахів, яким зозуля підкладає свої яйця. Це очеретянка, вільшанка, плиска, кропив'янка та інші дрібні співочі пташки. Зозулине яйце має вагу близько 3 г, тоді як у птахів її розмірів вага яйця становить 15 г. І не тільки за розміром і формою, а й за кольором воно схоже на яйце тієї пташки, в гніздо якої зозуля підкладає своє яйце.

         Зародок в яйці зозулі розвивається швидше, тому й зозуленя вилуплюється на 1—3 дні раніше. Пташеня зозулі вилуплюється на 12 день і важить 3 гр. І ось, ще зовсім маленьке, сліпе зозуленя, якнайзручніше влаштовується і  викидає з гнізда інших пташенят або ж яєчка, якщо пташенята ще не вилупились. Тому названі батьки вигодовують його одного. Та з усім виводком вони і не впоралися б, адже зозуленя дуже ненажерливе. На четвертий день після вилуплення його вага збільшується у 5 разів. Через 20 днів, ще не вміючи літати, зозуленя виходить з гнізда, але ще місяць птахи піклуються про нього, знаходять і годують, хоч іноді доводиться сідати на спину пташеняті, щоб дотягтися до його дзьоба.

         Насправді ж зозуля підкладає яйця в чужі гнізда зовсім не через легковажність. Це пристосування пов'язане з особливостями її життя. Вона не може сама насиджувати пташенят, бо несе яйця не відразу, як інші птахи, а з інтервалом у 1—3 дні. У період відкладання яєць вона встигає відкласти 20 і навіть до 26 яєць. Оскільки розвиток зародка закінчується через 11—12 днів, неможливо було б і насиджувати кожне яйце і годувати пташеня окремо. Вільна від клопоту в будуванні гнізда й насиджуванні яєчок, зозуля летить туди, де є багато шкідників лісу.

         Зозуля перестає кувати, коли нікуди вже підкладати яйця, бо і відповідні птахи перестають їх відкладати. У вирій на зиму зозулі починають відлітати ще влітку поодинці, а далі вже летять невеликими зграйками. Спочатку відлітають старі птахи, а потім молоді.

         Закінчується березнь місяць. До різних куточків України почали повертатися лелеки. Попри війну, ворожі літаки та ракети в небі, птахи прилетіли до своїх домівок. Кожен з нас вірить та надіється на те, що цієї весни , перелітні птахи сповістять, що вже перемога, і більше не буде війни