КАМЕРТОН ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ

 

5 грудня

90 років від дня народження

 українського письменника

Григора Тютюнника

Про Григора (Григорія) Тютюнника казали: людина з оголеними нервами. Він один із перших в українській літературі забив на сполох, передчуваючи наступ духовної порожнечі. Його творчість відіграла велику роль у розвитку сучасної вітчизняної прози.

         Доля не балувала письменника. Народився на Полтавщині, після арешту батька у 1937 році виховувався в дядька на Донеччині. Коли розпочалася війна, пішки добрався фронтовими дорогами в рідне село до матері. Навчався в ремісничому училищі в Зінькові. Армійську службу відбував на флоті у Владивостоці (1951-1955). Там посилено займався самоосвітою, а середню освіту здобув пізніше у вечірній школі. У 1962 році закінчив філологічний факультет Харківського університету й став учителювати на Донбасі. Літературні твори почав писати російською мовою. Перша новела «В сумерки» була опублікована в журналі «Крестьянка».

         У 1963-1964 роках Г. Тютюнник працював у редакції газети «літературна україна», на сторінках якої видрукував оповідання «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито…».

         Перша книга ліричної прози «Зав’язь», в основу якої лягли автобіографічні події та враження від тяжкої повоєнної дійсності, засвідчила його талант знавця української душі й привернула увагу неофіційною, «живою» поетичністю і стилю, відсутність спроб героїзації характерів. Особливою теплотою  перейняті твори Г. Тютюнника для дітей, серед яких збірка оповідань «Ласочка», «Степова казка», повісті «Климко» і «Вогник далеко в степу».

         У наступних творах, таких як «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Коріння», письменник, ретельно добираючи й карбуючи кожне слово, у зовні простих сюжетах і конфліктах відтворив неухильне руйнування морально-звичаєвого ладу українського народу під радянською окупацією. Самобутність і відвертість Г. Тютюнника, яка не вписувалась у соцреалістичні канони, часто спричиняла різку критику на його адресу і навіть негласну перепону публікації нових творів. Цей стало однією з причин передчасної смерті митця. 6 березня 1980 року Тютюнник прийняв страшне рішення: він закінчив життя самогубством.