НА ХУСТКИ УКРАЇНА БАГАТА

6 ГРУДНЯ
День української хустки

         Хустка від слова захищати. Вона захищає голову, плечі людини від холоду, спеки, дощу й вітру, заміняла спідницю і плащ.

         Хустка – це таємниця, у багатьох народів світу вона була символом покровительства жінки її оберегом, захистом від зла.

         Українська хустина, дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця у житті прекрасної половини людства, оспівана у піснях, завжди була вагомим доповнюючим елементом жіночого народного одягу.

         Найдавніші хустки вишивали або ткали шовком, сріблом та золотом. Спочатку хустки були білого кольору. Пізніше їх вишивали червоними, синіми, зеленими та жовтими нитками. Дуже рідко використовували чорні нитки.

         Хустка – щоденний одяг. Тому можна простежити таку закономірність: у молодих, головний убір зав’язували переважно під бороду, а в старших жінок – ззаду голови.

         У різних областях України жінки та дівчата пов’язують хустку по-різному: фатою, чалмою, під шию, під потилицю, шляпкою, коронкою, роблять ріжки, вузлик або чіпляють квітку.

          Крім побутового, хустка в Україні має ще й обрядове значення. Народні обряди, пов’язані з хустиною, супроводжували дитину від самого народження.

         Сповивали новонароджене малятко в біленьку мережану льолю-хустинку, яку традиційно передавали від роду до роду, коли вперше в купелі плескалося немовля.

         У кожній родині, де підростала дівчина,скриня повинна була наповнюватись хустками. Їх дбайливо оберігали, хизувалися перед гостями і сусідами.

         Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у булу хустину, щоб не забував батьківського порогу.

         Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо парубок був до душі, то нареченому дарували хустку.

         Під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язують хусткою. Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хусткою.

         А ще у скрині кожної господині мала бути звичайна ситцева хустка. Нею не зав’язували ні голову, ні шию, а нею зав’язували миску зі святою вечерею і несли до хрещених.

         Якби ми не любили своїх батьків, як би їх не шанували, але в житті приходить неминуча хвилина, коли ми прощаємося із дорогими нам людьми. Після смерті рідних, як знак жалоби, носять чорну  хустку.

         Хустина у сучасній моді продовжує залишатися вживаним елементом і в сучасному вбранні. Як головний елемент використовують у своїх колекціях сучасні дизайнери одягу.

         Хочеться вірити, що хустка буде не лише модною деталлю на один день, а й предметом благоговіння перед одним із національних символів, оберегом.