ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

 21 люто ми відзначаємо Міжнародний  рідної мови. Історія свята має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші (Східний Пакестан)  влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді в цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну землю.

         Вперше цей день відзначили в 2000 році в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, аби привернути увагу світової спільноти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більше перебуває під загрозою зникнення найближчим десятиліттям.

Міжнародний день рідної мови в Україні  запровадили з 2002 року, коли з метою зміцнення державної функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України, Президент України Леонід Кучма підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

         Мова – це не тільки засіб спілкування , а й генетичний код нації.  Заговорить людина, і одразу чуєш, хто вона – українець, росіянин, француз, англієць чи німець.

          У нас, українців, сама найкраща мова. Вона гарна, співуча, ніжна, неповторна, мелодійна, багата, емоційно насичена, колоритна, калинова, солов’їна, барвінкова, рідна, влучна, пишна, велична, материнська, проста, незнищенна, вишукана, дзвінкоголоса, милозвучна, промениста, жива, лагідна, м’яка, крилата, неповторна, своя, влучна, дотепна, велична, доброзичлива, прадавня, розмаїта, могутня…

         Українська мова – одна з найкрасивіших мов у світі. Так вважаємо не тільки ми, українці, а й інші жителі світу. На мовному конкурсі в Італії її визнали другою за мелодійністю мовою світу після італійської. А в 1934 році в Парижі українська мова ввійшла до трійки найкрасивіших мов світу.

         Наша мова сягає своїм корінням у глибоке минуле. Ще в XV-XVII століттях українською мовою відбувалося судове й державне листування. За доби середньовіччя нею користувалися і в Румунії. Збереглися збірники з українськими піснями і в Югославії. Навіть повелитель Великого Литовського князівства Август ІІ  добре розмовляв і писав українською мовою. Нею він писав листи до матері – італійської королеви Бони.

         Сьогодні викладання української мови здійснюється в малій семінарії святого Йосафата і Бразильському Прудентополісі. Майже при всіх українських церквах працюють суботні курси українознавства. Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, США, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї – близько 40 країнах світу.

         Українська мова виникла після розпаду давньоруської мови, приблизно в XIV столітті. Безпосереднім джерелом української мови, є праслав’янська мова, розпад якої почався в VII столітті.

         Наше слов’янська мова пройшла довгий час, доки стала такою, якою ми розмовляємо  сьогодні. Поклав початок цьому дуже давній народ – фінікійці, які жили тридцять століть тому. Мова пройшла, майже, тисячоліття, і увесь час змінювалася та вдосконалювалася.

         Появу сучасної української літературної мови пов’язують з виданням твору Івана Котляревького «Енеїда». Це сталося в 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою. Два джерела народної мови – розмовно-побутове і фольклорно-пісенне – розбудовують ся у творчості Петра  Гулака-Артемовського, Євгена Гребінки, Григорія Квітки-Основяненка, які сприяли виробленню норм української літературної мови.

          Доленосний 1840 рік, коли вперше було видано твори Тараса Григоровича Шевченка.  Пророк показав світові мову простого, пригнобленого тоді народу України. Саме він був першим, хто вивів у світ українську літературну мову.

         Його послідовники – Леся Українка, Іван Франко, Маркіян Шашкевич, Михайло Старицький, Борис Грінченко, Василь Стефаник, Степан Руданський, Михайло Коцюбинський «викували слово, як твердую крицю». Вони сприяли її процвітанню.

         Від того часу українська літературна мова  стала на складний, але плідний шлях розвитку та нормативної стабілізації.

         Друга половина ХІХ- початок ХХ століття характеризується розвитком різножанрового художнього стилю, публіцистичного та наукового. На початку ХХ століття відбувається активний процес нормалізації української літературної мови. З’являються словники  Є. Желехівського та С.Недільського, Б. Грінченка, граматика А. Кримського, В. Сімоновича. Точиться полеміка навколо українського правопису  та алфавіту.

         Наша мова зазнавала гоніння та переслідування

Скорботний календар рідного слова промовляє до нас мовою документів.

1720 рік – Петро І видає указ про заборону книгодрукування українською мовою

1754 рік – указ Катерини ІІ про заборону книгодрукування українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 рік – видано розпорядження синоду про вилучення в населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

1775 рік – Катерина ІІ зруйнувала Запорізьку Січ; закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1811 рік – закрито Києво-Могилянську академію , де навчався сам Ломоносов

1817 рік – постанова урядової комісії про викладання в Західних землях тільки польською мовою.

1847 рік – судовий процес над Кирило-Мефодіївським братством, а офіційно: «процес українослов’янистів».

1862 рік – закрито недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

1863 рік – Валуєвський циркуляр про те , що «никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может… А по сему» заборонили видання книжок українською мовою. Це після того, як люди вже були знайомі з «Кобзарем» Т. Г. Шевченка.

1876 рік – у м. Емсі було видано указ під назвою «Емський», підписаний царем Олександром ІІ. Указ забороняв і переслідував не лише українську книжку, але й саму мову, пісню, культуру.

1881рік – дозволено друкувати українські словники, окремі сценічні твори, але заборонено створювати українські театри.

1884 рік – закрито усі українські театри.

1892 рік – Головне управління у справах друку звернуло увагу на появу нехудожніх творів українською мовою

1895 рік – заборонено випуск української дитячої книжки.

1905 рік – Царський уряд наляканий революційними подіями, скасував згадані вище дискримінаційні закони.

1908 рік – блокують усю українську культуру і науку, але за вимогою відомих учених із 1905до 1914 року дозволено друкувати українську газети.

1914 рік – Микола ІІ ліквідує українську пресу – газети й журнали.

1919 рік – Декрет нарком осу України «Про навчання дітей рідною мовою».

1920 рік – декрет РНК УРСР про запровадження української мови в школах і державних установах.

1923 рік – РНК УРСР ухвалила заходи щодо сприяння розвитку української мови.

1925 рік – відбувся Пленум  ЦК України про «українізацію України».

1929 рік – з приходом до влади лазаря Кагановича знову розпочинається переслідування усього українського.

         На час 20-х – 30-х років ХХ століття припадає червоний терор «розстріляного відродження» - яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, кіно.

         Це відродження було пов'язано з тим, що українські митці навіть за умов замовчування й заборони створили тексти, гідні світового поціновування, з довгоочікуваним набуттям Україною своєї державності, з датою українізації та різнобічних свобод

         Значна частина української інтелігенції загинула в сталінських тюрмах і концтаборах. У 1933 році був засланий на Соловки М.Ірчан, у цьому ж році було арештовано М.Ялового, О.Вишню (П.Губенка).  Вражений арештами своїх друзів, трагічно закінчує своє життя М.Хвильовий.

         У 1934 році заарештовані і розстріляні Г.Косинка, Д.Фельківський, К.Буревій. Репресій зазнали 97 із 193 членів спілки письменників України,створеної у 1934 році. Серед них М.Зеров, Л.Гомін, М.Куліш та інші.       Правду життя показував глядачам Лесь Курбас разом зі своїм творчим колективом «Березіль», але хвиля терору поглинула митця, як і багатьох інших.

         Деякі з письменників, котрим пощастило вижити (П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, П.Панч, Ю.Яновський та ін.), змушені були пристосовуватися до нових умов, ставати на шлях конформізму.

1978-1893 роки – постанови про посилення вивчення російської мови в школах союзних республік, починаючи з першого класу і навіть у дитячих садках, що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

1989 рік – на десятій сесії Верховної Ради УРСР прийнято «Закон про мови», який забезпечує розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя, який проголосив українську мову державною.

         Як бачимо, за весь час свого існування українська мова зазнавала злети і падіння. Сьогодні, згідно статті 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

         Сотні років поневолення зробили свою чорну справу: нинішнім поколінням ще довго доведеться відроджувати велич та багатство рідної мови. Настільки швидко це станеться залежить від того, як кожен із нас плекатиме рідне слово щодня і повсякчас, а не лише в день рідної мови. Адже рідна мова – це мова дитинства, мова найпершого досвіду пізнання світу, основа перших взаємовідносин у суспільстві.

         Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові.  Наш народ сміявся і плакав рідною мовою. Шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте, розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь.