ПІОНЕР УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

 

22  лютого 1806 року у маєтку в селі Мелюшки, Хорольського повіту народився Левко Іванович Боровиковський  - український поет, мовознавець, піонер українського романтизму, байкар, автор балад, пісень, дум, перекладач.

         Читати та писати навчився вдома, потім навчався в місцевому повітовому училищі в Полтавській гімназії. Саме там хлопець захопився літературою.   У 1826 році Левко Боровиковський  став студентом Харківського університету.

         Петро Гулак-Артемовський мав чималий вплив на Левка Боровиковського. Саме він спонукав студента почати збирати український фольклор, матеріали для українського словника (йому він присвятив багато років, на жаль, так і не завершивши роботу) та навіть писати власні твори.

         У 1828 році у журналі «Вісник Європи» з’явився перший друкований твір Боровиковського  «Пир Володимира Великого», написаний білим віршем.

         Пізніше у цьому журналі були опубліковані балади «Молодиця», «Маруся».

         Захопився Левко Боровиковський перекладами творів Горація, Джорджа Байрона, надаючи їм українського звучання.

         Зачитувався Левко Боровиковський творами Івана Котляревського. Образ козака Енея змалював поет у лірико-епічних творах «Козак», «Палій».

         У 1838 році переїхав до Полтави, влаштувався до гімназії й викладав латину. Невдовзі він отримав місце в полтавському дівочому інституті. Тоді ж там працював і Петро Гулак-Артемовський, Обидва митці часто обговорювали питання літературного життя.

         Тяжка хвороба змусила Левка Боровиковського вийти у відставку і повернутися до рідного села. Із листів, які він писав знайомим, видно, що жилося йому тяжко. Він подає прохання про збільшення пенсії для утримання дітей та дружини.

         26 грудня 1889 року Левко Іванович Боровиковський помер.

         Левко Боровиковський – перший український поет-романтик. Своїми національно-виразними й художньо-майстерними баладами прилучив українську поезію до розвитку європейського романтизму. Він був першим справжнім романтиком нової української літератури, який хоч і не досягнув рівня геніального Т. Шевченка, однак на шляху до появи Шевченківського романтизму здійснив важливу творчу працю.