19 ГРУДНЯ

125 РОКІВ ВІД
ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

МИКОЛИ КУЛІША

    

       Микола  Гурович Куліш народився 19 грудня 1892 року у селі Чаплинці Дніпропетровського повіту Таврійської губернії (зараз  - територія Херсонської області) у бідній селянській родині.

         У 1905 році – після закінчення церковно-парафіяльної школи, на зібрані односельчанами гроші продовжив навчання в Олешківському міському училищі. Тут він почав писати вірші, фейлетони, епіграми, гострі статті, сатиричні поеми, які розміщав в учнівських часописах «Наша жизнь», «Колючка», «Стрела», «Весёлое язычество», створив учнівський драмгурток, в якому був і режисером, і актором, і драматургом.

В 1908 році вступив до Олешківської гімназії

Вже в 1913 році написав російською мовою п’єсу, що не дійшла до нашого часу, - комедію «На рыбной ловле» (пізніше вона стала основою для створення комедії «Отак загинув Гуска»).

В 1914 році вступив на історико-філологічній факультет Одеського університету, але з початком першої світової війни був мобілізований на фронт, де зробив військову кар’єру. Дослужившись до чину поручика.

З 1915 по 1917 роки провів на передовій. В армійській газеті друкував свої вірші  на громадсько-політичну тематику.

Перебуваючи в 1919 року перебуваючи у Херсоні Микола Куліш сформував Дніпровський селянський полк, з яким воював проти Денікіна на боці Червоної армії. Враження від цього періоду відбились у драматичній поемі «Патетична соната».

У 1920 році Куліш завершив службу військовим керівником Херсонського та Дніпровського повітових військкоматів і перейшов на цивільну службу. Цього ж року  був заарештований і помилково звинувачений у хабарництві на посаді члена лікарської військової комісії, та через кілька днів був звільнений з-під арешту. Після цього – завідував Дніпропетровським відділом народної освіти, редагував газету.

В 1921-1922 роках писав літературно-публіцистичний твір «По весям и селам», де відбив враження від побаченого в цей період. В 1922 році переїхав до Одеси, де працював інспектором шкіл.. В Одесі Куліш став членом письменницької спілки «гарт», захопився ідеями літературного угрупування М.Хвильового «Урбіно», закінчив п’єсу «97», яка зробила з нього знаменитого драматурга.

З 1925 року Микола Куліш вже жив у Харкові, де плідно співпрацював з режисером театру «Березіль»  Лесем курбасом, був обраний другим (після М. Ялового) президентом ВАПЛІТЕ – найбільшої на той час літературної організації, входив до складу редколегії провідного часопису України «Червоний шлях».

За десять років, починаючи з 1925, написав ряд п’єс, які стали основою українського мистецького (зокрема, театрального) авангарду і принесли авторові світову славу: «97» (1922, 1925), «Хулій Хурина», «Зона» (1926), «Народний Малахій»(1927). «Мина Мазайло» (1928), «патетична соната», «Закут» (1929), «Комуна в степах» (1931), «Вічний бунт» (1932), «Маклена Граса» (1932-1933), «Прощай, село» (1933).

 Щоб побачити що відбувається суспільстві, в 1933 році Куліш вирушив з Харкова до рідної Херсонщини. Через два тижні повернувся додому пригнічений побаченим.

 На першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників, який відбувся у 1934 році, за п’єси «народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» був звинувачений у буржуазному націоналізмі.

В 1935 році, будучи на похоронах друга І. Дніпровського був заарештований і пізніше звинувачений у причетності до «контрреволюційної  боротьбистської організації», яка нібито ставила перед собою мету повалити радянську владу в Україні. Відправлений на 10 років у соловецькі табори.

А 3 листопада 1937 року був розстріляний у Яру Сандромох у Карелії.

Творчість Миколи Куліша не може не вражати, адже у своїх п’єсах він не лише торкався актуальних «болючих» проблем того часу, передбачав і «пророкував» майбутнє, але й заклав основи драми модерну. Наприклад, елементи, використані в його п’єсах 20-30 років, стануть характерними для драми експресіонізму та драми абсурду в Європі 50-х років. Тож не випадково відомий діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко писав: «Іван Тобілевич ствердив класичну драму народного театру, Леся Українка – класичну європеїзовану українську драму. Микола Куліш був творцем модерної драми українського революційного відродження».