20 ЛЮТОГО
День пам’яті
НЕБЕСНОЇ СОТНІ
МАЙДАН
Є люди, яким головне, аби можна
було казати правду і жити по совісті. Та є й інші люди, які кажуть: «То й що,
що кажуть і брешуть? Ковбасу нам дають і добре».
Коли влада стала зовсім безсоромно красти
у народу і брехати, люди обурилися. І влада наказала покарати людей, які хотіли
правди. Та і яких людей? На акцію прийшли студенти, яких потім жорстоко побила
міліція вночі 30 листопада 2013 року.
Тоді люди, яким важлива совість і честь,
піднялися на Майдані Незалежності в Києві, щоб протестувати проти свавілля
влади.
1 грудня 2013 року українці влаштували
Всеукраїнське віче, на яке з усієї України зібралося близько півмільйона людей!
Українці сказали, що не підуть, поки правда не переможе.
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ
Чому так називають ці події? Бо народ вийшов
на майдан не за «ковбасу», а аза те, щоб відчувати себе людьми. Щоб не боятися звернутися
до міліції. Щоб будь-який чиновник не міг вимагати хабар за роботу, яку мусить
робити. Щоб влада піклувалася про народ України, а не лише про власні гаманці.
Щоб кожна людина могла жити з гідністю, а не принижуватися повсякчас.
ЧИ ВАРТО ВІДДАВАТИ
ЗА ЦЕ ЖИТТЯ?
Люди, які
вийшли на Майдан, не хотіли помирати. Взагалі ніхто не думав, що це може бути
аж так небезпечно. Народ вийшов на мирний протест. На Майдані відчувалася на
диво дружня, приязна й братерська атмосфера.
Кияни й люди з
інших міст везли на Майдан продукти, одяг, ковдри, ліки, дрова. Часто ризикуючи
потрапити до міліціонерів, які виловлювали тих, хто допомагав Майдану. Чому? Бо українці нарешті відчули в собі сили
самим керувати своєю державою і своїм життям. Люди сподівалися, що нарешті
зможуть зажити у країні, яка існує задля того, аби ніхто більше не відчував
приниження.
ПЕРШІ ЗАГИБЛІ
Та влада не хотіла здаватися. Вона вирішила
розігнати людей на Майдані. Залякати, щоб українці далі ще більше боялися
підняти голову і вимагати дотримання власних прав. Так з’явилися Диктаторські закони. За ними, наприклад, людину
треба посадити до тюрми, коли вона вимагає дотримання власних прав. Або за те,
що допомагає протестувальникам. І навіть просто за те, що на них захисна каска.
Під час протестів проти цих законів загинули перші Герої Небесної Сотні: Сергій
Нігоян(вірмен за походженням) та Михайло Жизневський (білорус). Отримали
поранення й померли наступного тижня в
лікарні Роман Сеник та Олександр Бадера. Цього ж дня в лісі під Києвом було
знайдено тіло Юрія Вербицького, що був викрадений з лікарні і вбитий.
БОЇ
Про наступні дні не може спокійно згадувати жоден, хто був там, хто допомагав
чи просто був небайдужим до Майдану.
Там розпочалася справжня війна. Проти
вчителів, продавців, менеджерів чи фермерів, які прикривалися щитами з тонкої фанери, йшли
спеціально навчені вбивати вояки зі зброєю. Під час цих боїв майже сто чоловік
було вбито, сотні людей були поранені,
десятки зникли безвісти.
Та народ України переміг! Прибічники влади
втікли, злочинні закони відмінили. І ми всі тепер маємо можливість вільно
вшановувати пам'ять наших Героїв.
Немає коментарів:
Дописати коментар