Прийшла пора Весни і свято Стрітення

 

15 ЛЮТОГО 

СТРІТЕННЯ

Свято це в Україні шанувалось. Селяни в цей день, як правило, не працювали, і уважно придивлялись до погоди "Лютий до березня в гості приїжджає", щоб "На Стрітення зимі з весноюзустрітися". Вважалося: хто в цей день переборе, такою й буде  погода до початку березня.

    У народній уяві Зима - це стара баба в полатаному кожушку, поношених шкарбанах та дірявій хустині, поточеній мишами, через дірки якої витинаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощерблене горнятко, наповнене льодом.

   Саме такою Зима на Стрітення виходить навстріч Літові (в деяких регіонах - Весні) - привабливій дівчині; в неї нова, поиережана  різнокольоровими узорами сорочка та зелена плахта, у руках - серп і жмут збіжжя. Перед тим як почати двобій, між ними відбувається така розмова:

- Боже, поможи тобі, Зимо! - звертається Літо.

- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає Зима.

- Бач, Зимо, - дорікає Літо, - що я наробило і напрацювало, ти все поїла й попила!

   Після такої прелюдії, як стверджує відомий переказ, між ними відбувається сутичка, яка триває протягом дня (за народним календарем Зима з Літом зустрічається ще раз на -Ганни, тобто 22 грудня, щоб також позмагатися між собою). Саме така зустріч і була покладена в основу народної назви свята - Стрітення чи Стрічення. 

   У деяких місцевостях це свято мало й інші назви - Зимобор та Громниці. Перша назва цілком зрозуміла - боротьба зими за свої права, а ось друга - трохи дивна. Вона пов'язана з обрядом освячення свічок літніми громами. У цей день у храмах відбувалася торжествена служба, після якої святили воду й свічки.

    Кожен господар обов'язково готував власну громичну свічку і ніс на посвяту. Після повернення з церкви він запалював її, "Щоб весняна повінь не пошкодила посівів, і щоб мороз дерева не побив". Цей обрядовий атрибут мав постійно стояти на покутті. Літом, коли часто-густо гуркотіли грози, а блискавка могла влучити в господарські житлові будівлі, у хатах запалювали громичну свічку, як надійний оберіг від лиха. 

   Опріч того, за давнім християнським обрядом, цю свічку давали в руки тим, хто помирав. Це на думку віруючих, значно полегшувало предсмертні муки і очищало людину від гріхотворних вчинків. У церковному Требнику з цього приводу записано, що такі свічки будуть "во здравіє душ і тілес".
   Страстні свічки виготовляли за ососбливою технологією, суворо дотримуючись послідовності обрядодій. Врни мали певну форму й розміри. Найпопулярнішими були трійці - вичурні тризубчасті свічки, оздоблені різнокольоровими розмальовками та прикрасами.
    Не меншу роль у повсякденному житті відігравала й стрітенська вода. Вона мала ті ж властивості, що й йорданська. Селяни, йдучи до церкви, брали з собою нову невживану посудину, наповнювали її свяченою вовдою і зберігали протягом року. Вона вважалася цілющою і вельми помічною від багатьох недуг. Стрітенською джерелицею натирали хворі місця, давали пити од "пристріту" або "дання" - хвороб, викликаних "поганим оком".
   Крім того, напровесні, виганяючи худобу у поле, скроплювали її стрітеницею. Пасічники скроплювали юджіл і вулики, "Щоб не заїдали чужі комахи та не напав гнилець" - небезпечна інфекційна хвороба. Це повторювали протягом року в кожну першу неділю на молодику.
   Чимало спогадів про використання стрітеньської води знаходимо в історичній літературі. Нею батьки благословляли синів, проводжаючи на війну:
- Боже тебе бережи!
    Перед далекою мандрівкою скроплювали нею волів, можару й чумаків, благословляючи словами:
- Боже тобі помагай!
  Оскільки Стрітення чи Зомобор було для нашого народу днем зустрічі зими з літом, то з цієї нагоди побутує чимало прикмет та прислів'їв.

• Якщо під вечір потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому "Зима йде туди, де було літо, а літо тйде туди, де була зима".
•      Якщо на Стрітення півень нап'ється води, то хлібороб набереться біди.
• На Громницю маєш зими половицю.
• Якщо сонце ясне на Громницю буде, то більш ніж перед тим снігу випаде всюди. 
• Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
• Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то корм відмітає.
• Як на Стрітення капає зі стріхи - не найдеться з літа потіхи.
• Дуй не дуй, не к Різдву йде, а к Великодню.
• Якщо на Стрітення півень нап'ється на порозі, то на Явдохи (14 березня) віл напасеться на дорозі.
• Коли на Громницю півень нап'ється водиці, то на Юрія (6 травня) кінь напасеться в травиці.
• Якщо на Громницю з дахів ся тече, то зима довго ся приволоче. 
• Якщо вранці випав сніг  - на хороший врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень - зернові будуть середні, а ввечері - на недорід.
• Зимибор з відлигою - на ранню й теплу весну, зі снігом - на дощову й тривалу, коли хуга - весна буде пізня й холодна, якщо в цей день не видно сонця - чекай суворих морозів.

  Ось так у давнину відзначали одне з найзнаменніших лютневих свят. З переважної більшості прислів'їв та прикмет випливає: "Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна". Одна з приказок говорить: " Якщо на Стрітення мороз, то ведмідь свою буду розбиває".