ЧАРІВНИЦЯ СЛОВА

22 грудня минає 190 років 

від дня народження

 МАРКО ВОВЧОК, 

української письменниці, перекладачки

Марко Вовчок (справжнє ім’я Марія Олександрівна Вілінська), росіянка за походженням, народилася у дворянській сім’ї під містом Липецьком (Орловська губернія). Її батько, Олександр Олексійович  Вілінський, капітан, до відставки служив у полку, який влітку розташовувався на Чернігівщині, часто розповідав дітям про українську чарівну природу, народні звичаї.

         Мати, Парасковія Петрівна, була високоосвіченою жінкою. Вона володіла кількома мовами, глибоко розуміла музику, любила українську пісню. Й дочці своїй вона часто казала: «Не знатимеш хоч кілька мов – не вважай себе людиною». Марія Олександрівна добре володіла російською, французькою та українською мовами.

         Україна стала для Марії Олександрівни другою батьківщиною. Їй минуло лише шістнадцять років, коли вона одружилася з Опанасом Марковичем, який став пізніше відомим українським фольклористом та етнографом. Після весілля подружжя переїхало в Україну. Разом з чоловіком Марія Олександрівна часто виїжджала на села збирати фольклорні матеріали. Піклуючись про маленького сина Богдана, вона уклала для нього словничок української мови. І сама пробувала писати оповідання. Її перша книжка «народні оповідання» під псевдонімом марко Вовчок вийшла в Петербурзі в 1857 році. Вона мала неабиякий вплив на розвиток національної самосвідомості українського народу. Згодом вийшли широковідомі соціальна повість «Інститутка», присвячена Т.Шевченку, та історична повість «Маруся».

         Марко Вовчок настільки досконало вивчила українську мову, що це дало привід Т.Шевченкові на запитання І.Тургенєва, кого з українських письменників він порекомендував би читачам, щоб краще опанувати мову, без вагань відповісти: «Марка Вовчка. Вона єдина володіє нашою мовою».

         Письменниця була особисто знайома з Т.Шевченком, який надзвичайно цінував її талант. На згадку про першу зустріч поет написав і подарував їй вірш «Марку Вовчку», У якому називав її «зоренькою святою». «силоб молодою», а згодом  - «Кобзар» із зворушливим написом: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович».

         Літературна спадщина письменниці надзвичайно різноманітна: українські і російські оповідання, казки, повісті, романи і нариси. Всього вона створила близько п’ятдесяти оригінальних творів.