І ДОЛЯ МОЯ - МІЙ ЗАКОН ОСНОВНИЙ

   

       Відомо що кожна держава має Конституцію. Цей документ є першорядним і найважливішим.

         Слово «конституція» в перекладі з латинської мови означає «устрій», «установлення». Згодом цим словом став називатися звід основних законів держав.

         Важливо в державі мати свою Конституцію, адже вона визначає головний порядок у державі та права її громадян.

         Так, наш світ підкоряється певним законам: є закони природи, які упорядковують життя на землі, є закони Божі – закони найвищої моралі, що допомагають нам відокремлювати добро від зла. А є державні закони – правила існування в суспільстві, яких мають дотримуватися всі громадяни тієї чи іншої країни.

         Уявімо собі, яке б було життя людини, якби не було цих законів. Це було б життя в хаосі, безладді, люди керувались би лише одним правилом: що хочу – те й роблю. І тому, ще з давніх часів люди почали упорядковувати своє життя. Спочатку, мабуть, це були просто загальні домовленості, але згодом вони стали непорушними правилами. А найважливіші з правил стали законами й увійшли до окремого зводу, що потім отримав назву Конституція.

         Шлях становлення Української державності довгий і тернистий. Отже й історія нашої Конституції також тривала. А бере вона початок ще з часів Київської Русі.

         В ХІ столітті за часів Ярослава Мудрого був створений перший збірник законів який називався «Руська правда». Цей документ визначав права всіх верств суспільства у князівстві. Звичайно нові закони насамперед оберігали інтереси та майно знаті.

         Відповідно до «Руської правди» була заборонена кровна помста, яка існувала у слов’ян. За вбивство людини раніше мстилися родичі загиблого, винищуючи рідних вбивці з покоління в покоління. Тепер за вбивство платили штраф. Створення законів сприяло встановленню порядку в державі.

         Законодавство цього періоду мало досить розвинуту систему цивільно-правових норм. У статтях «Руської правди» говориться про встановлення права власності на землю, угіддя, рухоме майно. Відомі такі види договорів: міна, купівля-продаж, позика, найм.

         Багато уваги було приділено кримінальному праву. Злочин трактувався як «обида», незалежно від того, чи це була моральна, чи фізична шкода. Система покарань була проста.

         У ХIII-XVII столітті у містах України та Білорусії запроваджується Магдебурське право. На його основі в містах почали створюватися ограни місцевого самоврядування – магістрат. Громадяни звільнялися від феодальних повинностей, і суспільне життя міста відтепер визначала громада.

         Застосування Магдебурського права в Україні було припинено Катериною ІІ в 1786 році. Але в Києві воно діяло аж до 1835 року.

         В XVIII столітті Пилип Орлик уклав на Бендерській раді між ним та козацькою старшиною угоди під назвою «пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», що стала першим конституційним актом України. Вона не лише регулювала взаємини між українським станом, а й визначала внутрішній устрій та зовнішні відносини козацької держави. Головні положення документа передбачали збереження православ’я, як державної релігії та утвердження самостійної церкви, проголошення станової виборної конституційної монархії, встановлення колегіальної форми правління й виборність усієї державної адміністрації.

         В ХІХ столітті була створена нова Конституція Михайла Грушевського.

         29 січня 1918 року в IV універсалі Української Центральної ради було проголошено створення Української народної Республіки.

         29 квітня того ж року на сесії Центральної Ради було затверджено Конституцію Української Народної Республіки. Автором її став Михайло Грушевський.

         Конституція складалася із 35 статей і 8 розділів. Це були загальні постанови, Права громадян України, органи влади, Всенародні збори, Суд.

         У І розділі констатувалося, що УНР – це «держава суверенна, самостійна і ні від кого незалежна».

ІІ розділ – про права і свободи громадян.

         Наступні 4 розділи врегулювали принципи організації і діяльності вищих органів державної влади, управління й судочинства.

         Але у Конституції Михайла Грушевського не згадувалося про герб, прапор і гімн держави, про основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики, про порядок обрання місцевих органів влади і управління.

Конституція Української Народної Республіки була доброю правовою базою для всього іншого законодавства України.

         У 1919 році була створена Конституція УРСР. Це 1-й конституційний акт, що закріпляв встановлення радянської форми влади в Україні: Основний Закон Української Соціалістичної Радянської Республіки.

         І розділ «здійснення переходу від буржуазного ладу до соціалізму шляхом проведення соціалістичних перетворень та систематичного придушення всіх контрреволюційних проявів з боку заможних класів».

         ІІ розділ визначав організацію радянської влади.

         ІІІ розділ – про «Декларацію прав і обов’язків трудящого і експлуатованого народу України».

         IV розділ затверджував державний герб і прапор України.

         У такий спосіб більшовики створювали конституційні норми, щоб за будь-яких обставин забезпечити собі потрібний склад депутатських рад на всіх рівнях. Із частковими змінами Конституція 1919 року проіснувала до 1929 року. За часів існування Радянського Союзу було прийнять чотири Конституції, що поширювалися і на Українську Соціалістичну Республіку.

         Конституція УРСР 1978 року була прийнята на позачерговій 7-й сесії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки дев’ятого скликання     20 квітня 1979 року. Її завданням було закріпити зміни та новації у державного-політичнолму та правовому устрої, передбачені Конституцією Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1977 року. Складалася Конституція з Преамбули та 10 розділів: основи суспільного ладу і політики; держава і устрій, ограни державної влади і управління, економічний і соціальний розвиток, бюджет, правосуддя, геральдика.

         24 серпня 1991 року Україна заявила світовій спільноті про себе, як про незалежну й вільну державу. З того дня наша країна почала розбудову.

         З 20 вересня 1994 року Верховною Радою України було створено Конституційну комісію, яка розробляла нову Конституцію нашої держави. І 28 червня 1996 року Верховна рада прийняла Конституцію, як суверенну, незалежну, демократичну та правову державу.

         Відповідно до Конституції зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів та безпеки. Конституція закріплює рівність громадян перед законом, відкидає можливість привілеїв або обмежень за расовими, політичними, релігійними й іншими переконаннями.

         Отаким довгим, складним і тернистим був шлях створення Конституції України.