120 років від дня народження Катерини Василівни Білокур, української художниці, майстрині народного декоративного живопису
Катерина Білокур - яскравий приклад самовідданого й безкорисливого служіння мистецтву. Катерина Білокур народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії в бідній селянській родині. Приблизно у 6-7 років Катерина навчилася читати. батькі і дід спочатку допомагали їй у цьому і були надзвичайно здивовані завзяттям і успіхами дівчини. Тому у сім'ї було вирішено - у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так уміє, а економія одягу й взуття - величезна. Краще посадити її за прядку.
Важко сказати, коли саме майбутня художниця почала малювати, але, мабуть, в дитинстві. Малювала вуглем на шматочках полотнини.
У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як вважали родичі, заняттям і суворо забороняли малювати. Відтоді дівчинці доводилось малювати потайки.
Відсуиність атестату пізніше завадить вступати до Миргородського художнього-керамічного технікуму. Але Катерина не зламалася, незважаючи ні нащо, малювати не кинула. Навіть ще завзятіше взялася за роботу.
У 1928 році вона вирішує спробувати свої сили і вступати у Київський театральний технікум. Однак тут розмова закінчилася на документі про шкільну освіту.
Після чергової невдачі, катерина білокур змушена була опановувати непросте ремесло художника сама. Малюнки вугіллям на шматочках полотнини залишилися в минулому. в минулому й картини, створені фарбами власного виготовлення на картоні й фанері. Аквареллю й олівцем вона завжди працювала мало і неохоче.
Художницю найбільше приваблюють олійні фарби. Вони здаються їй сліпучими, навіть їхні назви звучать казково: кіновар світло - і тепно-червона, кобальт темно-синій, ультрамарин, кадмій червоний, крапак темно-рожевий.
Це її кольори. Пензлі вона робить сама - вибирає з котячого хвоста волосинки однакової довжини: дев'ять, дванадцять або тридцять шість міліметрів. Для кожної фарби свій пензлик.
Над кожною квіткою Катерина Білокур працювала доти, доки вона під її пензлем не оживала.
Найбільша колекція художниці зібрана в Музеї українського народно-декоративного мистецтва, який першим викупив більшість її робіт. Її спостережливість і відчуття краси в усьому земному принесли багаті плоди. Вже перші роботи ("Жоржини", "Берізки", "Квіти за тином") здивували і глядачів, і фахівців. Її картини були, як народні пісні, а фарби - як звуки. У цьому вона, мабуть, схожа з легендою української пісні - Марусею Чурай. Нею цікавилась видатна співачка Оксана Петрусенко і стала сприяти художниці. Невдовзі (в 1940 році) відбулася перша виставка робіт Катерини Білокур. На жаль, більшість цих робіт під час війни було втрачено.
У повоєнні роки художниця багато малює, і на світ з'являються шедеври, неперевершених композицій. Це картини "Цар-колос", "Буйна", "Декоративні квіти", "Привіт урожаю", "Півонії", "Квіти і берізоньки увечері" тощо. Фантазія майстрині створювала неповторне поєднання української природи і людських почуттів. Тому вона змогла зачепити струни душі багатьох і багатьох людей.
Ім'я Катерини Білокур - талановитої народної художниці, геніальної ососбистості, однієї з визначних постатей ХХ століття назавжди увійшло в історію українського мистецтва. В своїх чудових полтнах вона втілила красу живописної української природи, неосяжні степові далі, щедрі дарунки родючої землі і дивовижний, чаруючий світ квіткових фантазій.
Немає коментарів:
Дописати коментар