ВВЕДЕННЯ ПРИЙДЕ, СВЯТ НАВЕДЕ

 

Початок зимового циклу календарних свят найбільш виразно виступає 4 грудня, коли відзначається одне з двунадесятих свят – Богородичне свято Введення в Храм пресвятої Богородиці. Цей день у народі ще називають Третя Пречиста.

         Згідно з церковними легендами, батьки Пресвятої Діви Марії – Іоаким і Анна – до старості були бездітні, через що були нещасливими ц вважали це покаранням. Але подружжя не впало у відчай. Щодня вони молили бога про дарування їм потомства, пообіцявши в такому разі віддати бажану дитину на служіння йому. Врешті-решт їхні молитви були почуті.

         Коли дівчинці виповнилося три роки, батьки вирішили виконати свою обіцянку. Вони зібрали родичів і знайомих, одягнули Пречисту Марію в найкращий одяг, зі співом священних пісень із запаленими свічками в руках привели її до Єрусалимського храму.

 Там її зустрів первосвященик з безліччю священників. Пречиста Марія мала піднятися сходами в п'ятнадцять високих ступенів, що для такої дівчинки було доволі складно. Але щойно її поставили на першу сходинку, дівчинка швидко подолала інші щаблі й зійшла на верхню. Первосвященник за навіюванням згори, ввів Пресвяту Діву в Святе святих, туди навіть він може входити лише раз на рік з очисною жертовною кров’ю. Всі присутні у храмі дивувалися надзвичайній події. Праведні Іоаким і Анна, виконавши обіцяне, повернулися додому. На честь цієї події й запроваджено це свято.

         Введення в календарному циклі замикає осінній сезон свят і відкриває зимовий. Цим днем ознаменовували закінчення хліборобського циклу та обробітку технічних культур, Вважалося за великий гріх після Введення До Благовіщення (7 квітня) копати або зрушувати землю, «бо вона спочиває іна літо сили набирається». В такий спосіб селянська мудрість допомагала землі-годувальниці відпочити до весни.

         Опріч того, в цей період не гоже було збивати на воді прачами білизну, «бо зашкодить ниві, а влітку накличе бурю на поля»

         Зі святом Введення суголошується чимало обрядовій, які тою чи іншою мірою близькі до різдвяних та новорічних. Очевидно, в давнину вони стосувалися саме цієї пори, адже до недавнього часу широко культивувався та званий день показника. В кожній оселі з нетерпінням і острахом вичікували, хто першим на Введення перевідує родину, той і буде  першим показником на новий господарський рік. Якщо заходив до хати веселий парубок або статечний чоловік та ще й з грішми, то це було доброю ознакою – протягом року в сім’ї усі будуть здоровими й вестимуться гроші. Але коли перевідувала оселю стара, немічна і  бідна людина, а особливо літня жінка, то «вже добра не жди».

         Недоброю  ознакою було також приходити за позичкою. Тому  господині стежили, аби не впустити до хати небажаного гостя – перед таким замикали двері. Зрештою, й самі люди намагалися у цей день не ходити в гості.

         Нерідко роль показника, виконував сам господар. Вставши рано вранці, господар виходив на подвір’я, обміряв його широкими кроками вздовж та впоперек – до стайні, обори, хліва та пасіки, а потім заходив до хати й виголошував побажання:

-         Дай, Боже, добрий день, аби худібонька була здорова і я з тобою, моєю жоною і діточками!

         Якщо ж приходив сусід, то казав подібну приповістку, але закінчував її так: «… і я з вами, з своєю і вашою родиною – багаті й  щасливі були!»

 Крім господаря, роль показника міг виконувати хтось інший, але тільки чоловічої статі.

         Із Введенням пов’язані також численні обряди з водою. У деяких місцевостях побутував старовинний звичай святити воду. Ввечері йшли до того місця, де зливаються три річки, або ж набирали воду в трьох криницях і вдома перепускали її через вогонь. Але в народі свято вірили, що  саме така вода є священною і вельми помічною від усіляких хвороб, нею можна відігнати недобрі сили. Зокрема відьом, чи причарувати хлопців.

         На Лівобережній Україні побутувала трохи інша обрядодія. Юнки, зібравшись потайки від хлопців, йшли до злиття трьох джерел, наповнювали карафку водою і розпаливши полінця над череп’яною мискою, із шептами та примовляннями перепускали між ними джерелицю. Вважалося, що така ритуальна вода може приворожити коханого.

         Народна назва свята – Видення – пішла від того, що люди вірили, ніби в цей день Бог відпускає праведні душі, щоб вони могли подивитися (видіти) своє тіло.

За цим святом прогнозували й погоду.

-         Скільки на Введення води, стільки на Юрія (6 травня) трави.

-         Як є на Введення вода, то буде в мисці молоко.

-         Як Введення мостить мости, а Микола (19 грудня) забиває гвіздки, то люта зима буде.

         Хоч і мовиться, що «Введенські морози ще зими не роблять», але під цю пору стає все холодніше й холодніше. Остигла земля вже чекає білої шуби, сподіваючись. Що «Третя Пречиста снігом покриває».

           В народі кажуть: "Введення прийде, свят наведе". Адже саме після Третьої Пречистої починається ціла низка улюблених зимивих свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколая, а наприкінці - Різдво, Новий рік за старим стилем, та Водохрещі.