29 листопада
народився Григорій Косинка -
український письменник
Цього письменника називають
найвидатнішим новелістом 20-х років. Він народився в родині селянина-бідняка в
селищі Щербанівка на Київщині.
Письменнику довелося певний час наймитувати в рідному селі, а потім,
здобувши двокласну освіту, він почав перебиватися тимчасовими заробітками і
займатися самоосвітою. 1916-1918 роках Косинка навчався на вечірніх гімназійних
курсах у Києві; саме в цей час він почав писати вірші, нариси та статті. У
газеті «Боротьба» від 4 травня 1919 року було надруковано першу новелу письменника
«На буряки». Роком пізніше молодий митець став студентом Київського інституту
народної освіти, але матеріальні нестатки змусили його покинути навчання в 1923
році. Однак за цей час Григорій Косинка встиг здобути ґрунтовні
історико-філологічні знання і чітко визначити свою соціальну позицію. Крім
того, у 1922 році друком вийшла перша збірка письменника «На золотих борів».
Його герої – селяни, які не можуть вийти за межі своїх
уявлень про добро і зло, але живуть вірою у світле майбутнє. Григорій Косинка у
своїх новелах показав радощі, болі, прагнення українського народу, його
страждання; письменник був певен, що кожна особистість має право на щастя. На
жаль, події, які відбувалися в суспільстві в той час, позбавили людей
можливості обирати свій шлях у житті. А
для селян найбільшою і болючішою проблемою залишилася власність на землю. Багаті
прагнули відстояти свої наділи, а бідні – боротися за шматок придатного для
оранки поля. Спираючись на таке протиборство, відтворюючи загальнолюдські
проблеми періоду Громадянської війни. Косинка намагався знайти відповідь на
одвічне питання про сенс життя. Митець прагнув довести: найбільшою ціною є саме
людське життя; митець яскраво відтворює картини ворожнечі, кровопролиття,
ненависті, водночас підкреслюючи трагічність
долі своїх героїв, які не можуть збагнути, що справжнє щастя кожного полягає в згоді, мирі, материнстві.
Візьмемо новелу «Політика». Події розгортаються навколо
Мусія Швачки, організатора нового політичного життя, людини чесної,
гарячкуватої та впертої. На селі Мусія прозвали «Політикою», багатії вважають
завзятого селянина ворогом: він забрав землі недавніх «хазяїв» і роздав їх
бідноті. Через те швачка вже три роки
ворогує з багатими родичами власної жінки; їхати колядувати до них він
не хоче, бо говорить, що рідня почне згадувати, як він у власного тестя
відрізав шість десятин землі, а в дядька забрав биків… Життя «Політики»
обірвалося трагічно. Він загинув після сварки, зарізаний ножем, яким ріжуть
кабанів. На прикладі життя Мусія автор показує, як народ поступово втрачає одну
з одвічних моральних цінностей – збереження роду.
А тепер
звернімося до драми комуністичних ілюзій – «Змовин». Тут ми знову зустрінемося
з головною проблемою села, яка полягає в класовому розшаруванні. Ця новела
розповідає про переддень колективізації. Сільський куркуль Рудик вирішив
урятувати свою добро досить оригінальним чином: видати доньку заміж за сина
вбогої вдовиці. У цьому разі земля і скотина не дісталися б комуні. Але бідна
жінка відмовляється від такої «честі»; людська гідність, благородство і
порядність Мелашки руйнують плани родини Рудиків. Але й ідеали комуни також не
приваблюють рішучу жінку, бо її мрії полягають не в спільному веденні
господарства, а в праці на власній землі.
Дійсність,
що відтворюється в новелах Косинки, змальована в об’єктивно-драматичному ключі.
А саме такий підхід до творчості був особливо небезпечним у той час, коли
офіційна критика намагалася загнати митців у сталі рамки одновимірності та
утвердження ідей комунізму й революції. Тому в публікації другої книжки «Новели
дезертира», написаної в 1924 році, письменнику відмовили. Це викликало
занепокоєння не тільки самого Косинки, а й усієї літературної громадськості
Харкова (саме там «пильні» критики винесли вирок збірці). Третя книжка мала
назву «В житах» (1926); вона увібрала в себе новели, написані протягом
1922-1926 років.
Твори Г.
Косинки виявляють його розуміння проблем народу в пореволюційну добу. Так, він
вирізняв три драми, характерні для певних верств населення країни. Перша з них
стосувалася найбідніших селян, які стали свідками братовбивчої війни та
революції, але так і не діждалися жаданої волі. Друга драма полягала в гостро
драматичному конфлікті героя і дійсності. Такі «заблукані» особистості не
визначають жодної влади, стають дезертирами, втікачами, що відстоюють власну
позицію в кривавій боротьбі. Пізніше у
творах Косинки на чільне місце виходить третя драма – доля тих, хто віддав себе
служінню комуністичної ідеї. Мета в таких людей благородна (вони мріють
покінчити з експлуатацією та бідністю),
але шлях до неї чомусь лежить через криваві репресії.
В останні роки
життя Григорій Косинка працював над новелою «Перевесла», сліди якої загублено.
Крім того, він зробив прекрасний переклад «Мертвих душ»Гоголя; ця книжка
видавалася без імені перекладача аж до 60-х років. Восени 1934 року письменник на одному з літературних зібрань,
де розмова точилася навколо питань колективізації та боротьби з «ворогами
народу», відверто заявив: «За таких умов художня творчість – неможлива». По
суті, ці слова поставили крапку на творчості Косинки та на його житті взагалі.
Незабаром митця арештували і стратили «за приналежність до групи
терористів-білогвардійців». Реабілітували Косинку «через відсутність доказів злочину» в 1957
році.
Немає коментарів:
Дописати коментар