11 вересня
155 років від дня народження
Павла Арсеновича Грабовського,
українського поета
Поет-революціонер Павло
Арсенович Грабовський - послідовний
представник революційно-демократичної поезії кінця ХІХ століття. Пристрасне,
натхненне поетичне слово Грабовського було зброєю його в революційній боротьбі
з експлуататорським поміщицько-капіталістичним ладом, поезія його була
«сміливим голосом за всіх пригноблених та скривджених».
Народився П.А. Грабовський 11 вересня 1864 року в селі
Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії (тепер Сумська область), в
родині паламаря.
Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської
бідноти, пригніченої залишками кріпосництва, розореної податками, викупними
платежами. Це зародило в дитячій душі гострий протест проти соціальної
нерівності, глибоку ненависть до експлуататорів. Ще в роки перебування в бурсі
Грабовського «зацікавили своїм геройством
революційні народники 70-х рр. і викликали у нього бажання наслідувати
їх приклад. Коли ж 1879 року він вступає
до Харківської семінарії, то зразу ж зв’язується з революційним гуртком
організації «Чорний переділ».
В грудні 1882 року Грабовського заарештовують, виключають з
семінарії і висилають у село під нагляд поліції.
Весною 1885
року Грабовський знову переїжджає жити в
Харків, де з запалом віддається революційній роботі.
Влітку 1886 року Грабовського знову заарештовують за
приналежність до революційної організації, зокрема за участь у складанні та
розповсюдженні відозв, присвячених 25-літтю «визволення» селян від кріпосної
залежності. Ці відозви («Русский народ», «Слово к народу») розкривали справжню
суть того «визволення», всю облудність царсько-поміщицької політики. Після
судового слідства Грабовський був висланий на п’ять років у Балаганський округ,
Іркутської губернії, але прожив там всього кілька місяців. В серпні 1889 року
він був утретє заарештований і ув’язнений в іркутській тюрмі. На цей раз
заарештували його в зв’язку з кривавими подіями – звірячою розправою царських
охоронців над політичними засланцями, що відома в історії під назвою «Якутська
трагедія».
Від імені політичних
засланців Балаганського округу
Грабовський написав гострий протест, який, крім нього, підписали ще
кілька товаришів-балаганців. Цей протест, під назвою «руському правительству»,
був розмножений на гектографі і розісланий в різні місця Російської імперії
різним особам, редакціям. Він став матеріалом для багатьох революційних відозв.
Протест закінчується словами, повними непохитної віри в те, що «кровь наших
товарищей и протестующий голос ссылки вызовут… новый запас революционной энергии,
большую степень напряжённости в борьбе с деспотизмом, в борьбе за лучшее
будущее нашей родины».
Три з половиною років просидів Грабовський в іркутській
тюрмі, після чого був засланий до Вілюйська, де незадовго перед тим томився на
засланні великий російський революціонер-демократ М.Г. Чернишевський.
На початку 1897 року Грабовський переїхав з Вілюйська в
Якутськ. Це були найгірші місця заслання. Суворий клімат, страшенні морози
підірвали і без того кволе його здоров’я. У вересні 1899 року поет переїжджає в
Тобольск, останнє місце свого заслання.
Незважаючи на такі тяжкі умови життя, Грабовський багато і
наполегливо працює: крім роботи заради шматка хліба, що виснажували його сили,
він багато читає, вивчає іноземні мови, пише вірші, статті, перекладає,
листується з багатьма українськими та російськими письменниками.
Грабовський на засланні завжди прагнув оселитися там, де
жило багато політичних засланців. Так, бажаючи вирватися з Якутської області,
від добивається дозволу переїхати або в Барнаул, або в Мінусінський округ.
Павло Грабовський довгий час
листувався з Іваном Франком; між обома письменниками були дружні й сердечні
взаємини.
Помер Грабовський в Тобольську 29 листопада 1902 року. За
п’ять днів до смерті, нетвердою вже рукою, ледве тримаючи перо, поет пише свої
останні рядки: «Я тяжко занедужав, нема надії прожити зиму… Незабаром
сподіваюся смерті. України так і не побачу». Останні слова поета-революціонера
звернені до рідної батьківщини, за свободу і щастя якої він віддав усі свої
сили, все своє життя. Перед смертю він заповів поховати себе коло могил
декабристів. І на тобольському кладовищі, поряд з могилами декабристів
Баратинського, Кюхельбекера, Муравйова та Вольфа, знаходиться могила і
українського поета-революціонера Павла Арсеновича Грабовського.
Немає коментарів:
Дописати коментар