субота, 14 вересня 2019 р.

НІЖНО ЗАЛЮБЛЕНИЙ У СВІЙ НАРОД

            11 вересня
155 років від дня народження
Павла Арсеновича Грабовського, 
українського поета

Поет-революціонер Павло Арсенович Грабовський  - послідовний представник революційно-демократичної поезії кінця ХІХ століття. Пристрасне, натхненне поетичне слово Грабовського було зброєю його в революційній боротьбі з експлуататорським поміщицько-капіталістичним ладом, поезія його була «сміливим голосом за всіх пригноблених та скривджених».
         Народився П.А. Грабовський 11 вересня 1864 року в селі Пушкарному, Охтирського повіту, Харківської губернії (тепер Сумська область), в родині паламаря.

         Змалку Грабовський зазнав всієї гіркоти життя сільської бідноти, пригніченої залишками кріпосництва, розореної податками, викупними платежами. Це зародило в дитячій душі гострий протест проти соціальної нерівності, глибоку ненависть до експлуататорів. Ще в роки перебування в бурсі Грабовського «зацікавили своїм геройством  революційні народники 70-х рр. і викликали у нього бажання наслідувати їх приклад. Коли ж  1879 року він вступає до Харківської семінарії, то зразу ж зв’язується з революційним гуртком організації «Чорний переділ».
         В грудні 1882 року Грабовського заарештовують, виключають з семінарії і висилають у село під нагляд поліції.
Весною 1885 року Грабовський знову переїжджає  жити в Харків, де з запалом віддається революційній роботі.
         Влітку 1886 року Грабовського знову заарештовують за приналежність до революційної організації, зокрема за участь у складанні та розповсюдженні відозв, присвячених 25-літтю «визволення» селян від кріпосної залежності. Ці відозви («Русский народ», «Слово к народу») розкривали справжню суть того «визволення», всю облудність царсько-поміщицької політики. Після судового слідства Грабовський був висланий на п’ять років у Балаганський округ, Іркутської губернії, але прожив там всього кілька місяців. В серпні 1889 року він був утретє заарештований і ув’язнений в іркутській тюрмі. На цей раз заарештували його в зв’язку з кривавими подіями – звірячою розправою царських охоронців над політичними засланцями, що відома в історії під назвою «Якутська трагедія».
         Від імені  політичних засланців Балаганського округу  Грабовський написав гострий протест, який, крім нього, підписали ще кілька товаришів-балаганців. Цей протест, під назвою «руському правительству», був розмножений на гектографі і розісланий в різні місця Російської імперії різним особам, редакціям. Він став матеріалом для багатьох революційних відозв. Протест закінчується словами, повними непохитної віри в те, що «кровь наших товарищей и протестующий голос ссылки вызовут… новый запас революционной энергии, большую степень напряжённости в борьбе с деспотизмом, в борьбе за лучшее будущее нашей родины».
         Три з половиною років просидів Грабовський в іркутській тюрмі, після чого був засланий до Вілюйська, де незадовго перед тим томився на засланні великий російський революціонер-демократ М.Г. Чернишевський.
         На початку 1897 року Грабовський переїхав з Вілюйська в Якутськ. Це були найгірші місця заслання. Суворий клімат, страшенні морози підірвали і без того кволе його здоровя.  У вересні 1899 року поет переїжджає в Тобольск, останнє місце свого заслання.
         Незважаючи на такі тяжкі умови життя, Грабовський багато і наполегливо працює: крім роботи заради шматка хліба, що виснажували його сили, він багато читає, вивчає іноземні мови, пише вірші, статті, перекладає, листується з багатьма українськими та російськими письменниками.
         Грабовський на засланні завжди прагнув оселитися там, де жило багато політичних засланців. Так, бажаючи вирватися з Якутської області, від добивається дозволу переїхати або в Барнаул, або в Мінусінський округ.
Павло Грабовський довгий час листувався з Іваном Франком; між обома письменниками були дружні й сердечні взаємини.

         Помер Грабовський в Тобольську 29 листопада 1902 року. За п’ять днів до смерті, нетвердою вже рукою, ледве тримаючи перо, поет пише свої останні рядки: «Я тяжко занедужав, нема надії прожити зиму… Незабаром сподіваюся смерті. України так і не побачу». Останні слова поета-революціонера звернені до рідної батьківщини, за свободу і щастя якої він віддав усі свої сили, все своє життя. Перед смертю він заповів поховати себе коло могил декабристів. І на тобольському кладовищі, поряд з могилами декабристів Баратинського, Кюхельбекера, Муравйова та Вольфа, знаходиться могила і українського поета-революціонера Павла Арсеновича Грабовського.

Немає коментарів:

Дописати коментар

ВСЕ ЖИТТЯ У ТВОРЧОСТІ Й КРАСІ

           9 жовтня 1904 року народився Микола Бажан - український філософ, письменник.          Микола Платонович Бажан був не тільки від...