ВЕЛИКДЕНЬ

 

 Великдень тісно повязаний з весняними Святами - це головне весняне Свято. Кожна родина дуже пильно до нього готується ввесь Страстний тиждень. 

    В саму Великодню ніч парубки та чоловіки розкладають біля Церкви великий вогонь, а як святять паски, то стріляють. Сходячи на Великдень, сонце грає - танцює й міниться. Того дня, як Христос Воскрес, сонце з радості не знаходило, і день був великий, тому й назва Великдень. На Великдень освячується стародавня християнська їжа: паска, порся, ковбаси, крашанки, сир, що так уразили Царгородського Патріарха ЄфиміюІІ, і віе 1591 року виступив з окремим Посланням проти того, і видрукував його в Львовській Брестській друкарні.

    На Великдень цілий день гудуть дзвони, і дзвонять не тільки діти, але й дорослі, бо хто на Великдень подзвонить у дзвони, у того врожай буде великий, ососбливо гречки. Уся нечисть найбільше боїться великодніх дзвонів і розбігається в страху далеко по нетрях та прірвах.

    А дівчата біля Церкви співають веснянки й виводять весняні хороводи; ці ососбливі веснянки звуться в Галичині "гаївками". Веснянки співають і ввесь Світлий тиждень. 

    Червоне яєчко - ознака радості взагалі, а великодньої зосібна. Про ньогобагато різних оповідань, у більшості легендарних.

    Але "Книга Старчества" - дуже стародавня - подає оповідання великого Отця Івана Дамаскина "О Велиці Дні", яке було дуже поширене по нашій давній літературі. Ось воно:

   ""Яйце уподоблюється всій тварі: скорлупа як Небо, плівка - як хмари, білок - як води, жовток - як земля, а вогкість посеред яйця  - як у світі гріх. Господь наш Ісус Христос, коли воскрес із мертвих, всю твар відновив своєю кров'ю , як яйцями прикрасив, а вогкість духовну висушив, як яйця згустив. 

    На Воскресіння Господнє один одного цілуємо з червоним яйцем і проказуємо, один: "Христос Воскрес!" Другий: "Воістину Творець Неба і землі і всього світу воскрес із мертвих!".

    Це ідеологічно християнське значення великодньої крашанки, яке подав великий богослов Іван Дамаскин(673-777).

    Великдень, цебто Воскресіння Христове, врочисто святкується, але до цього святкування здавна увійшли й поганські звичаї. Ще Карфагенський Собор 318 -го року виступав проти непотрібного в цьому святкуванні. Своїм 68  Правилом він наказує: "Поганських звичаїв не чинити, а саме: на дошках  не скакати, і на гойдалках не гойдатися, і яйця не качати і не бити, і горхотання (реготання) не чинити. А коли хто не послухає цього, нех-ай буде заборонений 5 років, учинить 140 поклонів на деньі 280 Молитов" .