ВІЧНИЙ БУНТАР

  2 ЖОВТНЯ

110 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ІВАНА БАГРЯНОГО

(ЛОЗОВ'ЯГІНА)

 Іван Павлович Багряний (Лозов'ягін) - автор романів, п'єс, віршів, публікаційних творів. зазнавши репресій та відбувши ув'язнення, він згодом емігрував до Німеччини, де створив Мистецький український рух, заснував Українську революційну демократичну партію, обирався головою Української національної ради, віце-президентом Української Народної Республіки у вигнанні.

   Іван Багряний - з Полтавщини. Навчався у церковнопарфіяльній школів місті Охтирка, у Краснопільському художньо-керамічному технікумі та Київському художньому інституті. Перші його твори були опубліковані в 1926 році у журналі "Глобус". Вірші друкувалися у журналах "Життя й революція", "Червонимй шлях", "Всесвіт", "Гарт", "Плужанин", "Кіно".  

    У 1927 році з'явилася віршована збірка "До меж заказаних".
   У памяті сучасників І.Багряний залишився "вічним бунтарем і протестантом". Саме цій темі присвятив поет свою поему "Марія". Саме за це він нажив ворогів серед навкололітературного оточення. радянська критика оголосила поеми "Аве Марія" та "Скелька" "націоналістичними, соціально шкідлививми". У 1932 році письменник був заарештований і ув'язнений (до 40 року). під час війни Іван Багряний еміргував до Німеччини. Перебуваючи в таборі для переміщених осіб, видав брошуру "Чому я не хочу повертатися в СРСР?", яка справила помітний вплив на ставлення союзників до втікачів з радянського "раю". В еміграції І.Багряний багато зусиль доклав для консолідації українців у Німеччині, написав низку політичних статтей, у яких розробляв основні стратегічні напрями боротьби за незалежну Українську державу.
   В еміграції він оприлюднив усьому світові трагічні сторінки радянської дійсності в романах "Тигролови" (1944), "Сад Гетсиманський" (1950), "Людина біжить над прірвою" та інші.