1 листопада
минає 155 років
від дня народження
української
письменниці, поетеси
ДНІПРОВОЇ ЧАЙКИ.
Дніпрова Чайка (справжнє прізвище Людмила Олексіївна
Березіна) народилася в селі Карлівка, тепер Зелений Яр на Миколаївщині, у сім’ї
священика, де глибоко шанували народну творчість.
У 1879 році вона закінчила Одеську приватну жіночу
гімназію. Потім вчителювала, посилено вивчала українську мову, літературу,
зокрема творчість Тараса Григоровича
Шевченка.
В умовах, коли самодержавство забороняло викладання рідної
мови у школах і вищих учбових закладах, не дозволяло друкувати українські
книжки, Дніпрова Чайка стала на захист знедоленого народу, української культури
і мови. Вона написала чимало віршів, оповідань, лібрето дитячих опер. У 1885
році побачили світ її перші вірші «Вісточка» та «Пісня», надруковані під псевдонімом
Дніпрова Чайка. У тому ж році Людмила Березіна переїхала в Херсон до свого
чоловіка Ф. Василевського. Разом із ним вона стала активним членом Херсонської
громади, пропагує твори Т. Шевченка, передових російських письменників, за що
зазнає переслідування з боку влади. За цих обставин Дніпрова Чайка переїздить
на Київщину, продовжує багато і плідно працювати: писати вірші, оповідання,
збирати фольклор. У цей період вона знайомиться з М. Лисенком, М. Старицьким,
Оленою Пчілкою, Лесею Українкою.
Наприкінці
1895 року родина Василевських повертається до Херсона. Тут Дніпрова Чайка знову
бере активну участь у громадській діяльності, за що її у 1905 році
заарештовують. Останні роки тяжко хвора письменниця жила в родині старшої дочки
Оксани, яка працювала лікарем на Київщині. 1927 року письменниця померла.
Дніпрова
Чайка посіла помітне місце в дитячій літературі, тематично і жанрова розширивши
її. Перше прижиттєве зібрання її творів у двох томах побачило світ у 1919-1920
рр. Серед набутків письменниці виділяються оповідання «Краплі-мандрівниці»,
«Буряк», вірші «Осінь», «Зима», «Весна», «Казка про Сонце та його сина». За
мотивами фольклору вона створила лібрето опер «Коза-дереза», «Пан Коцький»,
«Зима й Весна, або Снігова скеля», «Проводи Сніговика-Снігуровича». Талант
письменниці високо оцінили І. Франко та М. Коцюбинський.
Літературна
спадщина Дніпрової Чайки невелика за обсягом, але вагома своїм реалістичним
змістом, демократичними ідеями. Краща її частина по праву входить у духовну
скарбницю українського народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар