Покрова - християнське свято, надзвичайно шановане у православному світі зокрема в Україні. Започатковане воно у Візантії, де було збудовано храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над завойовниками (Х століття). Це свято пов'язане з ім'ям святого Андрія. Коли місту загрожувала сарацинська навала, святий Андрій під час молитви побачив у небі Пресвяту діву Марію, яка розкрила над християнами свій омофор (покров). Таке заступництво Богородиці додало сил візантійцям, і вони дали достойну відсіч чужинцям.
"Коли святий Андрій з Єпіфанієм споглядали це чудове бачення, Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами Свою Боговиднеє й Пречисте обличчя. закінчивши тут молитву, підійшла до престолу, молилася й тут за стоявший нарід. Після закінчення молитви, зняла з Себе сяюче на зразок блискавки - велике покривало, яке носила на Пречистім чолі Своїм, й тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, розпростерла над усім стоявшим народом. Здивовані мужі досить довгий час дививлися на це розпростерте над народом покривало, та сяючу на зразок блискавки "славу Господню". Й доки була там Пресвята Богородиця, видно було покривало; а коли відійшла Вона, зробилося й воно невидиме. Але взявши його з собою, Вона залишила благодать бувшим там."
В Україні свято Покрови набуло широкої популярності. Божа Матір Покрова вважалася покровителькою запорозьких козаків. Головним храмом на Січі був Покровський, і престольне (храмове) свято відзначали відповідно 14 жовтня. Козаки, ідучи у похід, брали з собою образок Покрови як священний оберіг. Пресвяту Богородицю Покрову в Україні також вшановували жінки, вважаючи їх своєю заступницею.
Дбайливі господарі уважно спостерігали цього дня за погодою. Якщо вітер дмухав з півдня, чекали теплої зими; а "коли на Покров вітер з востока, то зима буде жорстока". Сильний вітер на Покрову віщував вітряну весну. Якщо до Покрови ще не відлітали у вирій журавлі, сподівалися на затяжну нехолодну осінь.
До Покрови годилося закінчити всі роботи, повязані із землею. Культури, що давали плоди, "поверх землі". наприклад капусту чи кукурудзу, ще можна було збирати. А от буряк чи картоплю належало викопати раніше. Треба було завершити й сівбу озимини, щоб не турбувати землю, не орати , не волочити тощо. Ледачих господарів, які не встигли до цього свята впоратися із роботами, лякали тим, що, дулубаючись у землі, вони начебто можуть розбудити зміїв, які на той час уже заповзали у нори зимувати. Тоді розбуджені гади кусатимуть людей навіть у холодну пору року.
Восени до самої Покрови до дівчат засилали старостів, влаштовували весілля. Перед Покровою був найбільш активний шлюбний період. Формально він тривав до Пилипівки - початку Пилипівського посту (27 листопада). Насправді ж сваталися тільки до Покрови, а весілля гуляли до Дмитра (8 листопада). Мрії дівчат про щасливе заміжжя втілилися у народних приказках: "Покрова накриє траву листям, землю - снігом, воду - кригою, а дівчат - шлюбним вінцем"; "Покрівонько, Покрівонько, покрий мою голівоньку, хоч наміткою, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою"; "Святая Покрровонько, покрий мою головоньку як не хусткою, то онучею, бо вже дівкою наскучило".
Дбайливі господарі уважно спостерігали цього дня за погодою. Якщо вітер дмухав з півдня, чекали теплої зими; а "коли на Покров вітер з востока, то зима буде жорстока". Сильний вітер на Покрову віщував вітряну весну. Якщо до Покрови ще не відлітали у вирій журавлі, сподівалися на затяжну нехолодну осінь.
До Покрови годилося закінчити всі роботи, повязані із землею. Культури, що давали плоди, "поверх землі". наприклад капусту чи кукурудзу, ще можна було збирати. А от буряк чи картоплю належало викопати раніше. Треба було завершити й сівбу озимини, щоб не турбувати землю, не орати , не волочити тощо. Ледачих господарів, які не встигли до цього свята впоратися із роботами, лякали тим, що, дулубаючись у землі, вони начебто можуть розбудити зміїв, які на той час уже заповзали у нори зимувати. Тоді розбуджені гади кусатимуть людей навіть у холодну пору року.
Восени до самої Покрови до дівчат засилали старостів, влаштовували весілля. Перед Покровою був найбільш активний шлюбний період. Формально він тривав до Пилипівки - початку Пилипівського посту (27 листопада). Насправді ж сваталися тільки до Покрови, а весілля гуляли до Дмитра (8 листопада). Мрії дівчат про щасливе заміжжя втілилися у народних приказках: "Покрова накриє траву листям, землю - снігом, воду - кригою, а дівчат - шлюбним вінцем"; "Покрівонько, Покрівонько, покрий мою голівоньку, хоч наміткою, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою"; "Святая Покрровонько, покрий мою головоньку як не хусткою, то онучею, бо вже дівкою наскучило".
Немає коментарів:
Дописати коментар