В нашій бібліотеці пройшла хвилина-мовчання "Герої не вмирають, лиш з нами буть перестають".
13 жовтня, в переддень свята, минає півроку, коли перестало битися серце учня нашої школи Нароженка Миколи Володимировича.
В зоні АТО Микола з 15 вересня. В складі 41-го розвіддівізіона 55-ї артилерійської бригади
захищав нашу Україну. Був за декілька кілометрів від легендарного Донецького аеропорту. Пройшов Тоненьке, Ласточкіне, Оситне, Авдіївку.
Біля Авдіївки, зі своїми побратимами мужньо відбивали у терористів коксохімічний завод. Ця битва стала трагічною битвою у долі багатоьх його товаришів. У тій запеклій боротьбі, коли гинули на очах товариші Микола, міцно стиснувши зуби, тримаючи в руках зброю, витягував з поля бою своїх товаришів. Надавав допомогу. Вибухи, ядучий дим розбитого коксохіму і Герой знову у самому горнилі бою.
13 квітня, на другий день після Великодня, у Дніпропетровському інституті імені Мечнікова перстало битися серце нашого односельця. Наслідок зірваний коксохімічний завод. Захворювання легнів.
Герої не вмирають, лиш з нами бути перестають. Це геройство Миколі Нароженкові залишив у спадок його дідусь - Голенко Микола Іванович. Який у 1948 році за одержання високих врожаїв пшениці, разом зі своїми 12 односельцями-великовищанами, отримав звання Героя Соціалістичної Праці
Немає коментарів:
Дописати коментар