середу, 28 жовтня 2015 р.

Звільнення України від німецької окупації

   Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розгорнулася найбільша з початку Другої світової війни битва. 19 листопада війська Південно-Західного фронту і правого крила Донського фронту пішли в контрнаступ на південний захід. Назустріч їм з півдня рухалися війська Сталінградського фронту. Шоста німецька армія під командуванням фельдмаршала Паулюса та війська союзників Німеччини - італійська та румунська дивізії потрапили в оточення.
   Війська Донського фронту продовжували бої з оточеними, а південно-Західний і Південний (31 грудня 1942 р Сталінградський фронт було перейменовано на Південний) провели наступ на Захід. 2 лютого оточені німецькі війська здалися. Перемога під Сталінградом змінила становище на фронті на користь Радянського Союзу. Захопивши стратегічну ініціативу, Червона Армія утримувала її до кінця війни.
   Надзвичайно важливу роль у цих подіях на фронті відіграли тили, де була швидко створена оборонно-промислова база, половину якої становили потужності, евакуйовані з України. Мільйони робітників, колгоспників, службовців працювали без відпусток і вихідних з напівголодним продовольчим пайком у неймовірно тяжких житлово-побутових умовах. Та народ мирився з усім заради перемоги. 
   1943 рік досягнув военно-економічної переваги над німеччиною, що дало змогу зміцнити армію і забезпечити здійснення великих наступальних операцій.
   Головні зусилля радянських військ були зосереджені на півдні. Сталін вимагав якнайшвидше звільнити Донбас.
    Кінець грудня 1942 року став початком вигнання гітлерівців з території України. Першим населеним пунктом, очищеним від німецьких військ, було село Півнівка Міловського району Луганської області.  Продовжуючи наступ у середині лютого 1943 року Південно-Західний фронт вийшов на лінію міст Краснодар-Новомосковськ-Синельникове-Красноармійськ - Слов'янськ і зав'язав бої на далеких підступах до Дніпропетровська і Запоріжжя. Військами фронту командував генерал М.Ватутін.
     Воронезький фронт, оволодівши на початку лютого 1943 року Курськом і Бєлгородом, також переніс дії на територію України і 16 лютого вибив гітлерівців з Харкова. Командуючим Воронезьким фронтом був генерал П. Голіков.
      Однак невдовзі стрімке просування військ Червоної Армії було зупинено.
    Цьому сприяло відведення німецьких військ з Північного Кавказу та рубежу Північного Донця вглиб Донбасу, створення там великих моторизованих угрупувань для контрудару по наступаючих частинах Червоної Армії.
   19 лютого німецьке командування здійснило перший контрудар з районів Краснограда і Красноармійська. 15 березня німці знову захопили Харків, а 18 березня - Бєлгород.
    З квітня по липень 1943 року на фронтах панувало відносне затишшя. Сторони готувалися до нових операцій. Червона Армія планувала продовжити натуп на всіх фронтах. Зі свогог боку воєнно-політичне кервництво Німеччини прагнуло перехопити ініціативу і силами груп армій "Центр" і "Південь" розгромити Південно-Західний фронт у районі Курського виступу.
    Курська битва розпочалася 5 липня 1943 року наступом німецьких військ і тривала 50 днів. У результаті важких, кровопролитних боїв кращі танкові дивізії Німеччини були знищені. Створилися сприятливі умови для наступальних оперцій Червоної Армії на всіх фронтах у тому числі і в Україні.
      У серпні силами Степового та Воронезького фронтів  була проведена Харківсько-Бєлгородська операція. З 11 серпня у цьому районі розгорілися жорстокі бої. У ніч на 23 серпня розпочався вирішальний штурм Харкова, а вранці місто було очищене від окупантів.
    8 вересня гітлерівські війська залишили центр Донбасу місто Донецьк. На кінець вересня 1943 року війська Південного і Південно-Західного фронтів, звільнивши від противника Донбас, вийшли на рубіж Новомосковськ-Запоріжжя-ріка Молочна.
   Важкі бої точилися і північніше цього рубежу. 20 вересня німців вибили із Сум, 21 - з Чернігова, 23 - з Полтави. Червона Армія вийшла до Дніпра в районі Прип'яті. У ці ж дні переслідуючи противника, радянські війська відкинули його за Дніпро на ділянці від Дніпропетровська до Запоріжжя.
   Сталін наказував не припиняти наступ. Розраховуючи зіграти на національних почуттях, він розпорядився усім чотирьом фронтам, що діяли в Україні, присвоїти назви українських. Для нагородження командирів, які відзначилися в боях за визволення українських земель, 10 жовтня 1943 року було впроваджено орден Богдана Хмельницького. Отож, підійшовши до Дніпра, передові частини з ходу форсували його і закріплялися на плацдармах. У ході кровопролитних боїв 6 листопада була визволена столиця України Київ, куди невдовзі перебралися з харкова Раднарком і ЦК КП(б)У.
   З початку 1944 року СРСР вступив у завершальний етап війни. Перед армією ставилося завдання остаточного витіснення військ противника з території СРСР, повного розгрому Німеччини та її союзників.
     У результаті наступальних дій 1-го і 2-го Українських фронтів широкий виступ лінії фронту у районі Канева - Корсуня-Шевченківського було блоковано з півночі й півдня. В оточенні опинилося близько 80 тисяч гітлерівців. Їхнє становище було безнадійним. 8 лютого радянське командування пред'явило їм ультиматум про негайну капітуляцію. Після відмови німців здатися війська почали операцію по знищенню оточених. Було вбито і поранено 55 тисяч солдат і офіцерів, 18 тисяч потрапило у полон.
    Одночасно з оточенням і знищенням корсунь-шевченківського угрупування противника праве (північне) крило 1-го Українського фронту розгорнуло наступ на Рівне, Луцьк, Шепетівку, охопило з півночі фланг німецького угрупування "Південь-2", створивши сприятливі умови для проджовження наступу.
    Січнево-лютневий наступ на Правобережжі завершився розгромом противника на південній ділянці правого берега Дніпра військами 3-го та 4-го Українських фронтів. 8 лютого гітлерівці залишили Нікополь, а 22 -го Кривий Ріг.
    13 березня німці залишили Херсон, 20-го Вінницю, 25-го - Проскурів, 26-го березня - 1944 року війська 2 -го Українського фронту, наступаючи на Яссько-Кишинівському напрямку, форсували спочатку Південний Буг, а потім - Дністер і вийшли на кордон СРСР з Румунією по річці Прут. Бойойві дії були перенесені на територію Румунського королівства. У цей час 1-й Український фронт, розгромивши німецькі війська в районі Тернополя і Кам'янця-Подільського, повів нступ на Чернівці та Коломию і 8 квітня вийшов на кордон з Чехословаччиною.
    У квітні - на початку травня 1944 року війська 4-го Українського фронту, Чорноморського флоту, Азовської військової флотилії  у взаємодії з Окремою Приморською армією, яка наступала через Керченський півострів, провели Кримську наступальну операцію.
  Улітку 1944 року становище Німеччини значно погіршилося. 6 червня 1944 року американсько-англійські війська відкрили другий фронт в Європі, який відтягнув 60 німецьких дивізій.
   Рядянські війська 13-18 липня прорвали оборону противника, вийшли на підступи до Львова, оточили в районі Бродів 8 його дивізій і до кінця липня знищили їх. Продовжуючи наступ, Частина 1-го Українського фронту 27 липня вибили німців зі Львова і Станіслава.
    4-й Український фронт 6 серпня оволодів Дрогобичем, 7-го - Самбором і Бориславом.
    Останній населений пункт УРСР у її довоєнних межах - село Лавочне Дрогобицької області - визволили від гітлерівців 8 жовтня 1944 року. Що ж до Закарпатської України, то війська 4-го Українського фронту завершили її очищені від гітлерівців 28 жовтня 1944 року.
 












   
     

Немає коментарів:

Дописати коментар

Космос - учора, сьогодні, завтра

    12 квітня Міжнародний день польоту людини в космос Загадковий світ зірок та планет з давніх часів притягував до себе увагу людей. Але бл...